Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Гордійчук М.П.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління у справах захисту прав споживачів Автономної республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 26 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «СП Альфа Крим»до Головного управління у справах захисту прав споживачів Автономної республіки Крим про скасування постанови,

Приватне підприємство «СП Альфа - Крим»звернулось до суду з позовом до Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим про скасування постанови Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 30.06.2009 №1515.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваної постанови, оскільки, за посиланням позивача, відповідач не мав законних підстав для винесення постанови про накладення стягнень, у зв'язку з тим, що відповідно до Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 25.10.2006 №311 (z1219-06) , відповідач має право прийняти рішення тільки після проведення повторної перевірки у разі невиконання припису. Вимоги припису, на думку позивача, були виконані, що свідчить про незаконність оскаржуваної постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 29 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року, позов задоволено - визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління у справах прав споживачів в АР Крим від 30.06.2009 №1515 про застосування до приватного підприємства «СП Альфа - Крим»штрафних санкцій в розмірі 1530,00 грн.

У поданій касаційній скарзі Головне управління у справах захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.05.2009 відповідачем здійснено перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 26.05.2009 №00011447.

Актом перевірки встановлено факт знаходження в реалізації товару, який підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, за відсутністю в документах, згідно з якими його передано на реалізацію, реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи декларації про відповідність.

На підставі акту перевірки від 26.05.2009 №00011447 відповідачем винесено припис про усунення виявлених у ході планової перевірки порушень, яким позивача зобов'язано усунути недоліки, зазначені в акті перевірки, до 06.06.2009.

04.06.2009 позивачем на адресу відповідача надіслано накладні, на підставі яких придбано товар, який перевірявся відповідачем.

30.06.2009 Головним управлінням у справах захисту прав споживачів в АР Крим прийнято постанову №1515, якою до приватного підприємства «СП Альфа - Крим»за порушення статті 14 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: за реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, застосовано штрафні санкції у розмірі 1530,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що під час судового розгляду справи позивачем надано всі накладні із зазначенням реєстраційних номерів сертифікатів відповідності. На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність з боку відповідача порушень позивачем вимог статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів» та, відповідно, вказали на наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Закон України «Про захист прав споживачів» (1023-12) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктами 3-4 частини 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на безпеку продукції, а також необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, якість, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що споживач при придбанні продукції має право на одержання інформації про товар.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів» реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Статтею 16 Закону України «Про стандартизацію і сертифікацію» встановлено, що під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, за реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, несуть відповідальність у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт відсутності на момент проведення перевірки сертифікатів відповідності на товар, який був об'єктом перевірки, та відсутність у документах, згідно з якими продукцію передано на реалізацію, реєстраційних номерів сертифікатів відповідності.

Надання позивачем документів на спростування висновків акту перевірки під час судового розгляду справи не спростовує висновків акту перевірки від 26.05.2009 №00011447 та їх відсутність на момент проведення перевірки.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177 (1177-2002-п) , рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення (1177-2002-п) , і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Актом перевірки від 26.05.2009 №00011447 встановлено факт порушення позивачем вимог статті 14 Закону України "Про захист прав споживачів". Обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, зазначеного не спростовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", у зв'язку з чим вказує на помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Головного управління у справах захисту прав споживачів Автономної республіки Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 26 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.