к-22467/10-с Про визнання неправомірними дії митниці щодо визначення митної вартості товару, визнання недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України - 02.10.2012 Прийняття

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т. Суддів -Розваляєвої Т.С. Донця О.Є. при секретарі -Рудик Т.О. за участю представників: Фірми «Платан ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю -Віноградова С.А., Південної митниці -Білак Н.І., ГПУ -Суходольський С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргою Фірми «Платан ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010р.у справі № 2-а-10884/09/1570 за позовом Фірми «Платан ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до 1. Південної митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській областіза участю Прокуратури Малиновського району м. Одеси провизнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

Фірма «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Платан ЛТД») звернулась до Південної митниці та Головного управління Державного казначейства в Одеській області з позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог просила:

- визнати неправомірними дії Південної митниці щодо визначення митної вартості товару;

- визнати недійсним рішення Південної митниці № 500000043/2009/001423/1 від 03.06.2009 року про визначення митної вартості товарів;

- визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500000043/2009/000492 прийняту Південною митницею 03.06.2009 року;

- зобов'язати Південну митницю надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суму надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю згідно митних декларацій № 500040624/9/000814 від 03.06.2009 року, 500040025/9/000048 від 05.06.2009 року, 500040624/9/000841 від 06.06.2009 року мита у сумі 272 097,16 грн. та податку на додану вартість у сумі 598613,76 грн., у загальній сумі 870 710,92 грн.;

- на підставі підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю мита та податку на додану вартість згідно митних декларацій № 500040624/9/000814 від 03.06.2009 року, 500040025/9/000048 від 05.06.2009 року, 500040624/9/000841 від 06.06.2009 року, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь Фірми «Платан ЛТД»в вигляді товариства з обмеженою відповідальністю суму надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД»вигляді Товариства з обмеженою згідно митних декларацій № 500040624/9/000814 від 03.06.2009 року, 500040025/9/000048 від 05.06.2009 року, 500040624/9/000841 від 06.06.2009 року мита у сумі 272 097,16 грн. та податок на додану вартість у сумі 598 613,76 грн., у загальній сумі 870 710,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Південної митниці щодо самостійного визначення митної вартості за 6-м (резервним) методом, є протиправними, оскільки в порушення вимог ст. 266 Митного Кодексу України відповідачем неправомірно та необґрунтовано застосовано 6-й (резервний) метод визначення митної вартості товару, а також необґрунтовано витребувано у позивача додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товару, які в силу характеру угоди, за якою здійснювалась поставка, відсутні у позивача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано дії Південної митниці щодо визначення митної вартості товару неправомірними, визнано недійсним рішення Південної митниці № 500000043/2009/001423/1 від 03.06.2009 року про визначення митної вартості товарів.

Визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500000043/2009/000492 прийняту Південною митницею 03.06.2009 року.

Зобов'язано Південну митницю надати до Головного управління Державного казначейства країни в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суму надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД»у вигляді TOB згідно митних декларацій №№ 500040624/9/000814 від 03.06.2009 року, 500040025/9/000048 від 05.06.2009 року, 500040624/9/000841 від 06.06.2009 року мита у сумі 272 097,16 грн. та податку на додану вартість у сумі 598613,76 грн., у загальній сумі 870 710,92 грн.

На підставі підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю мита та податку на додану вартість згідно митних декларацій № 500040624/9/000814 від 03.06.2009 року, 500040025/9/000048 від 05.06.2009 року. 500040624/9/000841 від 06.06.2009 року, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь Фірми «Платан ЛТД» у вигляді ТОВ суму надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю згідно митних декларацій № 500040624/9/000814 від 03.06.2009 року, 500040025/9/000048 від 05.06.2009 року, 500040624/9/000841 від 06.06.2009 року мита у сумі 272097, 16 грн. та податок на додану вартість у сумі 598 613,76 грн., у загальній сумі 870710,92 грн.

Суд першої інстанції вмотивував свої висновки тим, що згідно наданих в справу доказів та відповідно до умов діючого законодавства, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних рішень щодо визначення митної вартості товару за методом № 6 (резервний).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010р. Фірма «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року.

Також до початку судового засідання представником ТОВ "Платан ЛТД" було подано заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме, позивач зазначив, що він на підставі ст.ст. 11, 49, 51 КАС України відмовляється від частини позовних вимог, зокрема:

- від зобов'язання Південної митниці надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість у загальній сумі 870 710,92 грн.

- від зазначення підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість в якості підстави стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість.

В судовому засіданні представником ТОВ "Платан ЛТД" Віноградовою С.А. заяву про відмову від частини позовних вимог було підтримано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов контракту № PRP-2009 від 17.04.2009 року компанія SALES INC.», Panama здійснювала поставку товару у кількості 26 000 000,00 кілограмів (згідно специфікації) орієнтовною сумою 19 150 000 доларів США на адресу Фірми «Платан ЛТД»у вигляді ТОВ.

Згідно інвойсів №№ 2,3 від 07.05.2009 року Компанією SALES INC.», Раnama Фірмі «Платан ЛТД»у вигляді TOB, Україна, повинно було бути поставлено четвертини курячі морожені (необвалені) у кількості 989 460 кг за ціною 0,73 дол. США на суму 722 305,80 доларів США (код ВЕД 0207142000).

Декларантами Фірми «Платан ЛТД»у вигляді TOB подані вантажні митні декларації № 500040624/2009/000798 та інші, відповідно до яких задекларований товар - (Показники продукції - ряд. 31): четвертини тушок свійських курей морожені, які містять велику та малу гомілкові кістки, кістку стегна та хребці (необвалені), несолоні, без прянощів та крохмалю, термін придатності 12 міс, температура зберігання - 18 град. С, Виробник PRID СОRPORAITION», США. Країна виробництва США, US. Дата виробництва 01.04.09 г., термін придатності 12 міс.

Вага нетто - 830 715 кг згідно декларації № 500040624/9/000814 від 03.06.2009 року, 499 995 кг згідно декларації № 500040025/9/000048 від 05.06.09 року, 158 745 кг згідно декларації № 500040624/9/000841 від 06.06.09 pоку, (ряд.38), вага брутто - 863 947,6 кг., 519 994,8 кг., 165 094,8 кг. відповідно (ряд. 35). Відправником визначено US, INTERNATIONAL INC. 823 CHESTERFIELD DRIVE LAWRENCEVILLE, GA 30023 USA, (ряд. 2).

Умови поставки - CIF UA Іллічівськ (ряд.20). Транспортні засоби ідентифіковано як CASSIOPEA (ряд. 21). Загальна сума за рахунком та ціна товару визначені у сумі 4 615 780,67 гривень та курс валют 7,6115 згідно декларації № 500040624/9/000814 від 03.06.2009 року, 2 778 388,72 грн. та курс валют 7,6121 згідно декларації 500040025/9/000048 від 05.06.09 p., 882119,45 грн. та курс валют 7,6121 згідно декларації 500040624/9/000841 від 06.06.09 р. (ряд. 22 та 23 відповідно).

Позивачем до Південної митниці були надані документи, що підтверджують визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме - зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього та рахунок-фактуру (інвойс).

Південною митницею не здійснено митне оформлення товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500000043/2009/000492. Підставою для відмови в митному оформленні товару є заниження митної вартості імпортуємого товару.

В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України, Південною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними відділом КМВ 500000043 митниці у відповідному рішенні № 500000043/2009/001423/1.

Тобто, Південною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом.

У зв'язку з відмовою Південної митниці у митному оформленні товарів Фірмою «Платан ЛТД»у вигляді ТОВ були заповнені та подані нові вантажні митні декларації згідно визначеної митним органом митної вартості товару № 500040624/9/000814 від 03.06.2009 року, № 500040025/9/000048 від 05.06.2009 року, № 500040624/9/000841 від 06.06.2009 року, згідно до яких з урахуванням коригування ціна Товару склала 6 133 297,61 грн., 3 691 831,58 грн., 1 172 131,33 грн. (ряд.45) на загальну суму 10 997 260,52 грн.

Отже, позивачем були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за методом № 6, що перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів -це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій Південної митниці щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), від 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), від 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), від 6 лютого 2012 року (справа № 21-418а11).

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що митницею було правомірно визначена митна вартість товару із застосуванням 6 (резервного) методу, у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, що вимагав відповідач, та в зв'язку з відсутністю інформації необхідної для її визначення іншими методами, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки причини неможливості застосування послідовно попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару повинні бути зазначені саме в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а)встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз зазначених вище статей МК України (92-15) , а також положень Постанов КМ України № 339 (339-2008-п) та № 1766 (1766-2006-п) дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

У даній справі, підставою для декларування Товариством імпортованого ним товару за згаданою митною вартістю стало рішення митного органу про визначення митної вартості цього товару шляхом застосування резервного методу, що вірно визнано судом першої інстанції протиправним.

Водночас, визначену Товариством митну вартість за контрактною ціною, підтверджено всіма необхідними документами, а неможливість її визначення за цим методом або із застосуванням наступних методів у порядку, встановленому статтею 266 МК, митним органом не доведено.

Відповідно до ч.6 ст. 264 Митного кодексу України, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

З урахуванням наведеного, судова колегія визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції і вважає, що рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону, було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Крім того, ТОВ "Платан ЛТД" було подано заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме, позивач зазначив, що він на підставі ст.ст. 11, 49, 51 КАС України відмовляється від частини позовних вимог, зокрема:

- від зазначення підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість в якості підстави стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 219 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно ч.1 та 2 ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Відповідно до пунктів 7, 8 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження; визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження.

Частиною першою статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, установлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. У частині другій статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України викладено правило, згідно з яким суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Оскільки рішення суду першої інстанції, в тій частині, в якій позивач відмовляється від частини позовних вимог, не містить стадії виконання такого рішення у виконавчому провадженні, а частиною 2 статті 157 КАС України підставою до закриття провадження у справи передбачено відмову позивача від адміністративного позову, то провадження у справі щодо відмови від частини позовних вимог підлягає закриттю, а оскаржувана постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року -в цій частині визнанню такою, що втратила законну силу.

Керуючись статтями 157, 220, 221, 223, 226, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Фірми «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010р. скасувати.

Прийняти відмову Фірми «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю від частини позовних вимог.

Визнати такою, що втратила законну силу постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року в частині:

- зобов'язання Південної митниці надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість у загальній сумі 870 710,92 грн.

- зазначення підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість в якості підстави стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених Фірмою «Платан ЛТД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість.

Закрити провадження в цій частині у справі за позовом Фірми «Платан ЛТД»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Південної митниці, Головного управління Державного казначейства в Одеській області, за участю Прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.