к-3451/10-с Про стягнення податкового боргу - 27.09.2012 Прийняття

Державна податкова інспекція Заводського району м. Запоріжжя (далі по тексту -позивач, ДПІ Заводського району м. Запоріжжя) звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту -відповідач, ПП ОСОБА_2) про стягнення податкового боргу в розмірі 29067,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2009, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було проведено позапланову документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП фірмою «Самшит»за період з 01.05.2005 по 31.01.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 22.02.2008 №81/1702-2177807774.

В акті перевірки зазначено порушення відповідачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акта перевірки позивачем винесене податкове повідомлення-рішення рішення від 03.03.2008 №0000181702/0/243, яким застосовано до відповідача податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30465,50 грн.

Судами зазначено, що відповідачем у період з травня 2005 року по січень 2007 року було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість (20249 грн.) по товарам придбаним у ППФ «Самшит», що підтверджується податковими накладними.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.01.2002 по справі №А-15335/3-12 скасовано державну реєстрацію ППФ «Самшит». Актом ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.01.2002 №57 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ППФ «Самшит».

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з законодавства).

Відповідно до п. 2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165 (z0233-97) , зареєстрованого в Мінюсті України від 23.06.1997 №233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 даного Порядку (z0233-97) передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 цього Порядку.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість від 13.05.1999 №28727485 ППФ «Самшит»анульовано ДПІ у Київському районі м. Харкова, то дане підприємство не мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних, тому податкові накладні, які виписані ним є не дійсними і формування податкового кредиту відповідачем на підставі таких накладних не відповідає податковому законодавству.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .