Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012

у справі № 2а-13085/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Компанія ДіСі"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва,

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Компанія ДіСі" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Державної податкової служби по скасування податкового повідомлення -рішення №000030290/3 від 03.09.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну перевірку позивача та складено акт від 09.03.2010.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 000030290/3 від 03.09.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 11858, 56 грн.: 7905,70 грн. основний платіж, 3952, 86 грн. штрафні санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, п. 2 рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 (ra0944023-08) "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві"

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.12.2008 на II сесії VI скликання прийнято рішення N 944/944 (ra0944023-08) "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві".

Позивач є користувачем земельної ділянки, договору оренди земельної ділянки ним не укладалось.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" визначено, що використання землі в України є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю відповідно до ст. 5 вказаного Закону є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що законною підставою для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі даних державного земельного кадастру відповідно до ст. 7 Закону України "Про плату за землю".

Позивачем не укладались з міськрадою договори оренди земельних ділянок, тому відсутні підстави для сплати орендної плати, а єдиною формою плати за користування земельними ділянками для позивачів є земельний податок.

27.09.2010 року Постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 2а-332/10 визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 2 Рішення Київської міської ради ІІ сесії скликання №944/944 від 25.12.2008 (ra0944023-08) "Про врегулювання питань користування земельними ділянками в місті Києві".

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 та Вищого адміністративного суду України від 23.09.2011 у справі №2-а-332/10, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 залишено без змін.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не порушено вимоги п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 (ra0944023-08) "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві".

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 у справі № 2а-13085/10/2670 слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 у справі № 2а-13085/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236- 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.