2а-47677/09/1670 Про скасування податкових повідомлень-рішень - 27.09.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010

у справі № 2а-47677/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" (далі по тексту -позивач, ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту -відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2009 №0003261501/2/3221, №0005181501/2/3222.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 06.04.2009 по 09.04.2009 було проведено документальну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності за 2008 рік ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод», за результатами якої складено акт перевірки від 18.05.2009 №306/15-121.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: заниження податку на прибуток підприємства за 2008 рік на суму 20596200,00 грн. в тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 20596200,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення 12.10.2009 №0005181501/2/3222, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток, за штрафними санкціями в сумі 14417340,00 грн. та №0003261501/2/3221/, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20596200,00 грн. за основним платежем.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем у 2008 році проводились переговори з ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про закупівлю продукції, у ході якої позивачу було повідомлено, що така закупівля можлива лише через ТОВ "Камелор".

18.06.2008 позивач звернувся до ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з листом за вих. № 25/9-17-3325 для письмового підтвердження повноважень ТОВ "Камелор" по реалізації продукції виробництва ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод".

Листом від 20.06.2008 за №40-13/980 ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" повідомив позивача, що відповідно до дилерської угоди ТОВ "Камелор" з 01.07.2008 є офіційним дилером продукції виробництва ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на території України, держав СНД та Балтії, тому 27.06.2008 між позивачем та ТОВ "Камелор" укладено договір поставки №3080627.

Отже, позивач придбавав продукцію ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" виключно через ТОВ "Камелор".

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами встановлено, що контрагент позивача за договором поставки ТОВ "Камелор" є юридичною особою та взятий на податковий облік 25.10.2006 за №10568.

Відповідно до розділу 1 договору поставки від 27.06.2008 №3080627 укладеного між ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та ТОВ "Камелор" Постачальник зобов'язується поставити товар вироблений заводом виробником ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод". Згідно з. п. 2.1 договору ціна продукції зазначена у специфікації і може бути змінена тільки за письмовим погодженням сторін. Пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна кількість кожної партії товару по договору визначається відповідно у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

З метою виконання умов договору ТОВ "Камелор" відвантажив продукцію, позивачу, що підтверджується рахунками та видатковими накладними, які залучені до матеріалів справи.

ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" в сою чергу розрахувався за отриману продукцію, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи.

Таким чином, понесені позивачем витрати підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач безпідставно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, в сумі 20596200,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 №0003261501/2/3221 підлягає скасуванню як неправомірне.

Крім того, податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 №0005181501/2/3222, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, за штрафними санкціями в сумі 14417340,00 грн. підлягає скасувнню як неправомірне, оскільки воно мотивоване твердженнями позивача про нікчемність правочинів між ТОВ "Камелор" та ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", які відхилені судом правомірно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .