Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представників сторін:

позивача Майборода О.М.

відповідача Шевченко Т.М., Репеха О.О.,

Лисиця О.С., Астапенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі № 2а/2570/2730/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іфіда»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Іфіда») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.01.2011 №0000042320/0, №0000032320/0.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства та відображення у податковому обліку позивача фінансово-господарських відносин з ТОВ «Славія»за період з 03.03.2009 по 31.12.2009 в частині реалізації ТОВ «Славія»на адресу ТОВ «Іфіда»товару, що був придбаний у ПП «Екотехресурс» відповідно до матеріалів, отриманих від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, про що складено акт перевірки від 22.12.2010 №948/23/36339415.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 4302837,00 грн., п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 3809586,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ на загальну суму 83120,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 06.01.2011: №0000042320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5941591,00 грн., де 4302837,00 грн. - основний платіж та 1638754,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000032320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 4761983,00 грн., де 3809586,00 грн. - основний платіж та 952397 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні документи щодо придбання товарів, які були складені між ТОВ «Іфіда», ТОВ «Славія»та ПП «Екотехресурс»не відповідають вимогам пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не можуть нести доказової сили відносно здійснених господарських операцій, не можуть слугувати підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку, і як наслідок, бути підставою для отримання податкового кредиту та включення до складу валових витрат.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного, обґрунтував свою позицію виключно висновками акта перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська TOB «Славія»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Екотехресурс», якою встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07.09.2010 визнано недійсними з моменту складення та підписання актів виконаних робіт (актів прийому передачі товару) та податкові накладні ПП «Екотехресурс», підписані від імені директора.

Про те, при розгляді справи судами не взято до уваги ухвалу суду Святошинського районного суду м. Києва від 20.07.2011, яким скасовано рішення від 07.09.2010 за нововиявленими обставинами. Судами першої та апеляційної інстанції не досліджено обставини встановленні рішенням Святошинського районного суду м. Києва, не з'ясовано питання щодо набрання відповідним рішенням законної сили відповідно до вимог процесуальних норм. Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки та не досліджено в повній мірі обставини встановлені при розслідуванні кримінальної справи №901/741 та підстави з яких було закрито провадження у зазначеній кримінальній справі в частині умисного ухилення від сплати податку підприємства відносно директора ТОВ «Іфіда»та головного бухгалтера цього підприємства.

Дослідження вищезазначених обставин безпосередньо впливає на прийняття законного та обґрунтованого рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, що судами першої та апеляційної інстанції зроблено не було.

Щодо віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищенаведені норми законодавства судам при новому розгляді справи необхідно звернути увагу та дослідити обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких ТОВ «Іфіда»сформовані дані податкового обліку. Зокрема, особливу увагу, згідно рекомендацій Вищого адміністративного суду України, необхідно звернути на дослідження руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, при цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, також необхідно дослідити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, суду необхідно врахувати, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно