Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Верланова С.О.,позивача:Маркова О.В.,відповідача:Шляхової О.А., прокурора:Чубенка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 р.

у справі №17/10 (2а-15596/08)

за позовом Компанії «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»(Delta Air Lines, Inc.) в особі представництва «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»в Україні

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві в особі Управління Державного казначейства у Голосіївському районі м. Києва,

за участю Прокурора м. Києва,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

Компанія «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»(Delta Air Lines, Inc.) в особі представництва «Дельта Ейр Лайнз, Інк.»в Україні (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві в особі Управління Державного казначейства у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідачі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 р., адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.07.2008 р. №0000322303/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 348 492,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1 703,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (на розрахунковий рахунок) за березень 2008 р., результати якої викладені в акті від 31.07.2008 р. №319/1-23-03-26600499.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали у неправомірному, на думку податкового органу, декларуванні бюджетного відшкодування за березень 2008 р. у розмірі 1 348 492,00 грн., що утворилось за рахунок сплати податку постачальникам за період з липня 2006 р. по грудень 2007 р. на загальну суму 1 214 433,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 31.07.2008 р. №0000322303/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 р. на 1 214 433,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган вважає, що нова редакція положень пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» повинна застосовуватись до спірних правовідносин з моменту набрання чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до яких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VІ (107-17) з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 р. №309-УІ (309-17) , тобто з 01.01.2008 р., відтак першим податковим періодом за який у позивача виникло право на бюджетне відшкодування є січень 2008 р.

Із такими висновками обґрунтовано не погодились попередні судові інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом наведеної норми попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 01.01.2008 р. редакція пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за даними перевірки від 31.07.2008 р. порушень щодо визначення позивачем податкових зобов'язань, податкового кредиту та від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за липень 2006 р. -березень 2008 р. не встановлено.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року у розмірі 1 348 492,00 грн. з урахуванням суми податкового кредиту, фактично сплаченої у попередніх періодах постачальникам товару, відповідає положенням пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відтак суди попередніх інстанцій правомірно визнали такими, що не ґрунтуються на вказаних правових нормах, доводи відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, якщо податковий кредит виник у товариства протягом 2006-2007 років, тобто до дати внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) , які набули чинності 01.01.2008 р.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 р. у справі №17/10 (2а-15596/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.