Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 р.

у справі № 2-а-10057/09/2570

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 (далі -позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2009 р. позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.06.2009 р. №0002271720/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1,70 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 10.07.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт від 22.01.2009 р. №30/17-219/НОМЕР_1.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем вимог пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР|6) , а саме -неправомірне застосування нульової ставки з податку на додану вартість, внаслідок чого позивачем було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2008 р. на 11 166,00 грн. Всього по акту перевірки було донараховано податку на додану вартість у сумі 9 877,00 грн.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2009 р. №0000941720/0, за наслідками адміністративного оскарження якого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002271720/2 від 03.06.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 13 011,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -8 674,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 337,00 грн.), яке і є предметом оскарження у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач протягом періоду, що перевірявся, надавав послуги по перевезенню вантажів таким суб'єктам підприємницької діяльності: ДПФ «ІСТ»зі 100 % іноземним капіталом, ТД «Слов'янські обої», СГД-ФОП ОСОБА_5, СГД-ФОП ОСОБА_6, СГД-ФОП ОСОБА_7, ТОВ із 100 % іноземним капіталом «Бклнетехім», ТОВ «Сівері-компані», СГД-ФОП ОСОБА_8, СГД-ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Версія», ТОВ «Космос».

У податкових накладних, виписаних позивачем на адресу замовників перевезень та у актах виконаних робіт позивач окремо зазначав транспортні послуги на території України та оподатковував їх за ставкою 20 %, та транспортні послуги за межами митної території України, за нульовою ставкою.

Як вбачається із матеріалів справи, у міжнародних товарно-транспортних накладних залучених до матеріалів справи та наданих позивачем під час перевірки, у графі «перевізник»та «підпис та штамп»стоїть печатка СПД-ФОП ОСОБА_10 та позивача.

Між тим, на міжнародних товарно-транспортних накладних наданих Чернігівською митницею печатка позивача відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що згідно пояснень позивача, міжнародні товарно-транспортні накладні містять печатку СПД-ФОП ОСОБА_10, оскільки останній є членом Асоціації міжнародних перевезень, для яких визначено спрощений режим перетинання кордону. Наведене стало підставою для використання позивачем у своїй господарській діяльності тягача, який належить СПД-ФОП ОСОБА_10

Відмовляючи у задоволенні позовним вимог та відхиляючи доводи позивача про відсутність у його діях порушень норм податкового законодавства, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Підпунктом 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього Закону (168/97-ВР|6) передбачено, що у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Абзацом другим цього ж підпункту встановлено, що у разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Зважаючи на викладені нормативні приписи, висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявні у матеріалах справи докази (копії міжнародних товарно-транспортних накладних, до яких вносяться відомості про перевізника) не дозволяють зробити висновок, що транспортні послуги надавалися саме позивачем, є обґрунтованим.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР|6) об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону (168/97-ВР|3) , за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом (168/97-ВР) , оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Зважаючи на відсутність у позивача права на податкову пільгу, передбачену пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 згаданого Закону (168/97-ВР|6) , оскільки її надання пов'язується лише з особою, яка надає транспортні послуги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 р. у справі № 2-а-10057/09/2570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.