Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Харченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лівадійської селищної ради, третя особа -ОСОБА_3, про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди,

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Лівадійської селищної ради, третя особа -ОСОБА_3, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд скасувати рішення 26-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради від 11.06.2008 №132 «Про затвердження проекту землеустрою по відводу та передачу в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1130 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, на землях Лівадійської селищної ради»та визнати недійним договір оренди земельної ділянки, укладений між Лівадійською селищною радою та ОСОБА_3 23.06.2008.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оспорюваного рішення як такого, що порушує права та оспорює інтереси позивача як власника домоволодіння АДРЕСА_2, та користувача земельної ділянки площею 0,1326 га.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 10.01.2008 звернувся до Лівадійського селищного голови із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Лівадійської селищної ради 23 -ї сесії 5-го скликання від 21.02.2008 №45 ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Лівадійської селищної ради 26-ї сесії 5-го скликання від 11.06.2008 №132 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,1130 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, та передано в оренду строком на 49 років зазначену земельну ділянку.

23.06.2008 між Лівадійською селищною радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1130 га за адресою: АДРЕСА_1.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.1994 є власником житлового будинку АДРЕСА_2.

06.02.2008 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 1000 кв. м. в оренду за адресою: АДРЕСА_2 для реконструкції та розширення.

Рішенням Лівадійської селищної ради 24-ї сесії 5-го скликання від 04.04.2008 №66 позивачеві надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для переоформлення права оренди на земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування існуючого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2.

17.06.2008 позивач звернувся до Лівадійської селищної ради із проханням внести зміни до рішення №66 від 04.04.2008 в частині збільшення площі земельної ділянки до 0,15 га.

Рішенням Лівадійської селищної ради 27-ї сесії 5-го скликання від 21.08.2008 № 28 позивачеві надано дозвіл на виконання робіт з визначення площі та меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, на підставі рішення від 04.04.2008 №66 для подальшого внесення змін до зазначеного рішення із можливим збільшенням площі.

Вказуючи на те, що рішенням від 21.02.2008 ОСОБА_3 в оренду передано земельну ділянку, яка включає, у тому числі, частину запитуваної ним земельної ділянки, де розташовані належні йому споруди літер «Ж», «З»та огорожа фактично використовуваної ним земельної ділянки, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності з боку відповідача правомірності рішення від 11.06.2008 №132 «Про затвердження проекту землеустрою по відводу та передачу в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1130 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, на землях Лівадійської селищної ради»як такого, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, розсудливо, добросовісно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України - громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

У відповідності із частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною десятою статті 118 Земельного Кодексу України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішення Лівадійської селищної ради від 11.06.2008 №132 «Про затвердження проекту землеустрою по відводу та передачу в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1130 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, на землях Лівадійської селищної ради»прийнято на пленарному засіданні сесії селищної ради за результатами розгляду розробленого та погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, у зв'язку з чим колегія суддів вказує на обгрунтованість висновків судів попередніх інстанцій правомірності рішення Лівадійської селищної ради від 11.06.2008 №132 як такого, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Одночасно з викладеним, відповідно до частини першої статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що допитаний у якості спеціаліста представник комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації»пояснив, що площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2, складає 800 кв.м.

Під час проведення інвентаризації в 2008 році зафіксовано встановлення огорожі та збільшення площі домоволодіння до 1326 кв.м., що підтверджується технічним паспортом; збільшення площі домоволодіння проведено без будь-якої дозвільної документації.

11.01.2010 встановлено, що площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2, складає 1326 кв.м., в тому числі самовільно зайнятої земельної ділянки 926 кв.м. Також встановлено, що самовільно побудовані прибудови а, а1, а2, а3, балкон а4, літня кухня літер «Ж»площею 57, 2 кв.м., навіс літер «З»площею 9,0 кв.м., що відображене в технічному паспорті.

На момент інвентаризації домоволодіння позивача в січні 2008 року самовільно побудовані літер «Ж»та «З»були відсутні.

Враховуючи те, що за змістом статті 125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, колегія судів вказує на обгрунтованість позиції судів попередніх інстанцій в частині того, що самовільне будівництво не є підставою для виникнення права користування земельною ділянкою. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині недоведеності з боку позивача наявності факту порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин у зв'язку з прийняттям відповідачем оспорюваного рішення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на підтвердження встановленої судами законності та обґрунтованості рішення Лівадійської селищної ради від 11.06.2008 №132, колегія суддів вказує на обгрунтованість позиції судів попередніх інстанцій в частині відсутності підстав для його скасування та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.06.2008 на його виконання.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, та завдань адміністративного судочинства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.