Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Лиски Т.О., Ліпського Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецького обласного центру зайнятості на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року по справі № 2а-33/12/2406

за позовом ОСОБА_4

до Чернівецького обласного центру зайнятості

про визнання неправомірної відмови виплатити грошову допомогу у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця,

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Чернівецького обласного центру зайнятості про визнання неправомірною відмови щодо виплати грошової допомоги в розмірі десяти посадових окладів в зв'язку з виходом на пенсію державного службовця та зобов'язання здійснити виплату грошової допомоги.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 28 липня 2011 року вона була звільнена з посади головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення Кіцманського районного центру зайнятості за станом здоров'я відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу Законів про працю України. Законом України «Про державну службу» (3723-12) передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. Позивач звернулась із заявою до Державного центру зайнятості про виплату такої допомоги, проте у виплаті їй було відмовлено.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Чернівецького обласного центру зайнятості щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_4 грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, відповідно до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу».

Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця, відповідно до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Чернівецький обласний центр зайнятості подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2012 року.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивача, ОСОБА_4 просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу від 28 липня 2011 року ОСОБА_4 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення Кіцманського районного центру зайнятості за станом здоров'я відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу Законів про працю України. На підставі статті 44 Кодексу Законів про працю України позивачу виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України у Кіцманському районі від 29 серпня 2011 року ОСОБА_4 на даний час знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кіцмань, та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» (3723-12) .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Частиною другою статті 37 Закону України «Про державну службу» встановлено, зокрема, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

При цьому необхідною умовою для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи і досягнення граничного пенсійного віку.

Оскільки, державний службовець ОСОБА_4 на момент її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України встановленого законодавством пенсійного віку не досягла, вона не мала права на отримання цієї допомоги.

Таким чином суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що на момент припинення службо-трудових відносин з позивачем відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу Законів про працю України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, не виникає правової підстави для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти посадових окладів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Тому, суд касаційної інстанції, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Чернівецького обласного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року скасувати.

Постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.