Про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - 30.08.2012 Прийняття

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Верховної Ради України та просила визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо невиконання повноважень згідно з пунктом тринадцятим статті 85 Конституції України щодо здійснення контролю за виконанням обов'язку, покладеного на Кабінет Міністрів України, визначеного в абзаці десятому пункту четвертого розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України (2755-17) .

Позов обґрунтувала тим, що вона є віруючою і через свої релігійні переконання не може мати будь-який ідентифікатор особистості: будь-то індивідуальний податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків), серія та номер паспорта або будь-який інший цифровий ідентифікатор особистості у Державній інформаційній системі.

Вказала, що Верховною Радою України, при прийнятті Податкового кодексу України (2755-17) , яким скасовано альтернативну форму обліку платників податків -без присвоєння ідентифікаційного номера та внесення даних до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, доручено Кабінету Міністрів України до 31 грудня 2011 року разом із зацікавленими релігійними організаціями розробити програму і внести до Верховної Ради України пропозиції щодо альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від індивідуального номера (реєстраційного номеру облікової картки платника податків). На даний час зазначена програма не розроблена і не прийнята.

Вважає, що Верховна Рада України, порушуючи вимоги пункту 13 статті 85 Конституції України, не здійснила контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, що призвело до свавілля, порушеня принципу рівності всіх перед Законом та надало можливість податковим органам нав'язувати віруючим свою волю.

В судове засідання позивачка не з`явилась, надавши до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник Верховної Ради України в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд даної справи без його участі та письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неприпустимість впливу на законодавчу функцію парламенту з боку інших державних органів і фізичних осіб та на відсутність приписів, які б зобов'язували Верховну Раду України чи надавали їй право впливати на законодавчу ініціативу Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України (2747-15) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

2 грудня 2010 року Верховна Рада України прийняла Податковий кодекс України (2755-17) , який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Згідно з пунктом другим розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України (2755-17) з 1 січня 2011 року втратив чинність Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів»від 22 грудня 1994 року N 320/94-ВР (далі - Закон N 320/94-ВР (320/94-ВР) ). Частиною другою статті 1 Закону N 320/94-ВР було передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Абзацом 10 пункту 4 розділу XIX «Прикінцевих положень» Податкового кодексу України (2755-17) доручено Кабінету Міністрів України до 31 грудня 2011 року разом із зацікавленими релігійними організаціями розробити програму і внести до Верховної Ради України пропозиції щодо альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера (реєстраційного номерів облікової картки платника податків).

Статтею 113 Конституції України та параграфом другим Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (950-2007-п) ( далі -Регламент Кабінету Міністрів України) встановлено, що Кабінет Міністрів України підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

Пунктами 11, 12, 13 статті 85 Конституції України встановлені повноваження Верховної Ради України, зокрема здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до статті 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Верховної Ради України полягають саме у не здійсненні відповідачем контролю по виконання Кабінетом Міністрів України вимог закону. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ні Конституцією України (254к/96-ВР) , ні Регламентом Кабінету Міністрів України не передбачено здійснення Верховною Радою України контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України по виконанню вимог законів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Під бездіяльністю, орієнтуючись на загальні норми права, слід розуміти певну форму поведінки особи, пов'язану з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

З огляду на викладене, відповідач не допустив протиправну бездіяльність щодо здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України по виконанню вимог, передбачених абзацом 10 пункту 4 розділу ХІХ "Прикінцевих положеннь" Податкового кодексу України (2755-17) .