к/9991/85766/11-с Про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком - 30.08.2012 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій щодо непроведення перерахунку пенсії за зарплатою із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік; зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 1травня 2010 року із затосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) врахування для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто із застосуванням показника за 2009 рік; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя нарахувати та сплатити позивачу недораховану різницю у пенсії з 1 травня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітньої плати за 2009 рік; зобов'язання відповідача щомісячно нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію із застосуванням показника середньої заробітньої платипрацівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) врахування для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто із застосуванням показника за 2009 рік.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 13 вересня 2010 року позов задоволено.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії як працюючому пенсіонеру згідно зі статтею 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за результатами розгляду якої відповідачем здійснено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, в той час як позивач вважає, що відповідач при перерахунку пенсії повинен застосовувати показник середньої заробітної плати за 2009 рік.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для визначення заробітної плати для обчислення береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, у зв'язку з чим судом першої інстанції вказано на те, що при перерахунку пенсії відповідач повинен застосовувати показник середньої заробітної плати за 2009 рік, що передує року звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, застосовується при обчисленні пенсії, а не при перерахунку пенсії.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам, у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється пунктом 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями) (далі по тексту -Закон № 1058). Вказана норма закону передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Наведена редакція існує після визнаних такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), змін, внесених підпунктом "б" підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року (107-17) № 107-6 згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону (1058-15) враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналізуючи відновлену (діючу) норму абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону №1058, перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058 одним з показників, який враховується в формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії є середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення не за перерахунком, а за призначенням пенсії. При цьому колегія суддів зазначає, що термін "обчислення пенсії" у правовому розумінні тотожний терміну "призначення пенсії", а не перерахунку.

Виходячи з наведеного, при перерахунку пенсії не підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону (1058-15) враховується для призначення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв'язку з визнанням даних змін до Закону неконституційними, оскільки приписами Закону №1058 (1058-15) в редакції, чинній з 22 травня 2008 року, застосування такого показника при перерахунку пенсії не передбачено.

Правове розуміння понять "середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії" є різними правовими категоріями.

Відповідно до змісту наведених норм законів правила частини першої статті 40 Закону №1058 при перерахунку пенсії застосовуються з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід), а частина друга цієї ж статті передбачає формулу для обчислення, а не перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Виходячи з наведеного середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058 і є величиною постійною, не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії. Тобто, під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходи) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.

Враховуючи наведене, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за 2009 рік відсутні, вказаний показник середньої заробітної плати застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.

За таких обставин колегія суддів вказує на обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.