Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Моторний О.А. Муравйов О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 р.

у справі №2а-17034/10/2670

за позовом Державного територіально -галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Державне територіально -галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2011 р. позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010 р. №00001012301/0, присуджено на користь позивача судові витрати у сумі 3,40 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволені позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку Жмеринського територіального відділу матеріально-технічного забезпечення Державного територіально -галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт від 09.11.2010 р. №1293/23/01104428, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем ч.1, ч.10 ст.7 Закону України «Про плату за землю», а саме - виявлено заниження плати за землю за перше півріччя 2010 р. та 2009 р. на суму 15 447,30 грн.

На підставі вказаних порушень, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010 р. №00001012301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «плата за землю»у розмірі 23 170,95 грн. (у т.ч. основний платіж - 15 447,30 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 7 723,65 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Жмеринський територіальний відділ матеріально-технічного забезпечення ДТГО «Південно-Західна залізниця»здійснює виробничу діяльність на земельній ділянці, згідно Державного акту на право постійного користування землею від 14.01.2008 р. серія ЯЯ № 017250, відповідно до якого, за Жмеринським територіальним відділом матеріально-технічного забезпечення ДТГО «Південно-Західна залізниця»рахується земельна ділянка площею 10635 м. кв.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу земельного податку та штрафних санкцій з цього податку є позиція податкового органу щодо неправомірного застосування позивачем пільги зі сплати земельного податку.

Так відповідач вважає, що позивач здійснюючи розрахунок земельного податку за вказану земельну ділянку мав застосовувати ставку податку у розмірі одного відсотка від грошової оцінки, а не 25 % від розміру вказаної ставки.

Статтею 68 Земельного кодексу України, яка визначає землі залізничного транспорту, передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укрупнювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. Отже, землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці, для використання за цільовим призначенням відповідно до видів діяльності залізниці та її підрозділів, а не тільки земельні ділянки, які прилягають виключно до залізничного полотна.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, які містять систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель та який ведеться землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах.

Частиною 10 ст.7 вказаного Закону зазначено, що податок за земельні ділянки, надані залізниці, справляється у розмірі 25 % суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. За земельні ділянки, надані для залізничного транспорту за межами населених пунктів, -у розмірі 0,02 % грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ставка земельного податку, визначена частиною 10 ст. 7 Закону, може застосовуватися при оподаткуванні земель, наданих вищезазначеним промисловим підприємствам залізничного транспорту, та земельних ділянок під службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту, які перебувають у межах населених пунктів i належать до смуг відведення залізниці, лише за умови, що земельні ділянки зазначених підприємств за категоріями земель згідно з даними державного земельного кадастру відноситимуться до категорії земель залізничного транспорту.

За земельні ділянки інших категорій, надані залізниці, земельний податок сплачується на загальних підставах.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до відомостей Державного комітету земельних ресурсів у м. м. Жмеринці Вінницької області, спірна земельна ділянка не використовується безпосередньо для залізничних перевезень, а відноситься до категорії «інші землі транспорту».

З урахуванням викладеного, слід погодитися з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою обставин справи про неправомірність застосування позивачем податкової пільги під час сплати земельного податку зі спірної земельної ділянки, а відтак відсутності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.3 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія судів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 р. у справі №2а-17034/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.