Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010

у справі № 2-а-3438/09/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»(далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.01.2009 № 1212305 з тих мотивів, що приймання платежів від населення від імені та за рахунок банку, який в подальшому переказує кошти оператору мобільного зв'язку, не є розрахунковою операцією у розумінні статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закон).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про обов'язок позивача використовувати РРО під час надання спірних послуг, що обумовлює правомірність застосування до Товариства штрафних санкцій за оспорюваним рішенням.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів та просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти -без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено перевірку господарської одиниці -належного позивачеві приміщення магазину «Квіти»- за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, оформлену актом від 22.12.2008. В ході цієї перевірки було виявлено факт приймання позивачем готівки від населення для поповнення рахунків мобільних операторів із застосуванням терміналу, який не переведений у фіскальний режим роботи. Наведена обставина стала підставою для висновку податкового органу про порушення Товариством вимог пункту 1 статті 3 Закону, у зв'язку з чим позивачеві було визначено 340 грн. штрафу за оспорюваним рішенням.

Відповідно до статті 1 Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

У розгляді цієї справи суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для кваліфікації дій позивача щодо приймання коштів від населення на оплату послуг мобільного зв'язку на підставі агентського договору, укладеного з закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», як розрахункову операцію.

Так, згідно з абзацом четвертим вказаної норми розрахункова операція -це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З наведеного нормативного визначення випливає, що розрахункова операція має місце під час реалізації товарів (послуг), тобто їх продажу в результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Однак в даному разі позивач не надає послуги споживачеві, позаяк фактично приймає оплату за послуги мобільного зв'язку, які надаються іншою особою -мобільним оператором. Приймаючи готівкові кошти у споживачів, позивач не стає зобов'язаною особою із надання оплачених послуг мобільного зв'язку.

Отже, прийом позивачем платежів без виникнення у нього зустрічного обов'язку надати товар (послугу) на суму платежу не є розрахунковою операцією, що виключає можливість поширення дії Закону (265/95-ВР) на спірні правовідносини.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновками попередніх інстанцій по суті спору щодо незаконності застосування до Товариства штрафу згідно з оспорюваним рішенням, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 у справі № 2-а-3438/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.