Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі -ДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010

у справі № 2-а-31782/08

за позовом дочірнього підприємства «Технологія-М»товариства з обмеженою відповідальністю «Норвеліта Україна»(далі -Підприємство)

до ДПІ

про скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010, уточнені позовні вимоги Підприємства задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13.11.2008 № 0007181702/0 в частині донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 472,20 грн. за основним платежем та 944,40 грн. за штрафними санкціями, а також рішення ДПІ від 13.11.2008 № 0006072303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. У прийнятті цих рішень попередні судові інстанції послалися на відсутність у справі доказів видачі Підприємством підзвітним особам коштів на відшкодування їх витрат без наявності підтверджуючих документів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення позивачем порядку оподаткування доходів працівників Підприємства, що обумовлює правильність донарахування позивачеві оспорюваної суми податку.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, оформлену актом від 31.10.2008 № 6071/23-1/32075978/0110. В ході цієї перевірки було виявлено, зокрема, неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 472,20 грн. з виплачених підзвітним особам коштів на компенсацію здійснених ними витрат без наявності необхідних платіжних документів на підтвердження факту понесення цих витрат. Наведені висновки податкового органу стали підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2008 № 0007181702/0, а також для застосування до Підприємства 3147,98 грн. штрафу за порушення позивачем пунктів 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) , за рішенням від 13.11.2008 № 0006072303.

Відповідно до підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Таким чином, оскільки в порядку наведеної норми Закону (334/94-ВР) оподаткуванню підлягають кошти, отримані підзвітною особою, то суди, встановивши відсутність факту виплати Підприємством відповідних коштів своїм працівникам, дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав як для включення до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб коштів у сумі 1347,98 грн., так і для висновку про порушення позивачем порядку здійснення касових операцій у цій сумі.

Відповідно до частини третьої статті 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 у справі № 2-а-31782/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.