Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Ємельянової В.І., Лиски Т.О.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про перерахунок пенсії,

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що він є працюючим пенсіонером. З 01 травня 2010 року відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача, але з невірним застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік в сумі 1197,91 грн., замість врахування цього ж показника за 2009 рік в сумі 1650,43 грн.

Посилаючись на те, що перерахунок пенсії відповідачем проведено з порушенням діючого законодавства, в наслідок чого пенсія їй виплачується не в повному обсязі, позивач просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2009 рік.

Постановою Нахімовського районного суду м.Севастополя від17 січня 2011 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя при перерахунку розміру пенсії ОСОБА_4 за 2009 рік із застосуванням показника середньої заробітної плати робітників по Україні за 2007 рік замість показника за 2009 рік.

Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача за його заявою у відповідності з вимогами частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто виходячи з показника середньої заробітної плати робітників по Україні за 2009 рік в розмірі 1650,43 грн., починаючи з травня 2010 року.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року постанову суду першої інстанції змінено.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя щодо обмеження розміру пенсії при здійсненні перерахунку ОСОБА_4 розпорядженням №155056 від 07.05.2010 з дати 01.05.2010 із застосуванням показника середньої заробітної плати робітників по Україні за 2007 рік замість показника середньої заробітної плати робітників по Україні за 2009 рік відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) .

Визнано протиправним розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя №155956 від 07.05.2010 про перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 01.05.2010 року в частині застосування показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, замість показника за 2009 рік.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу у відповідності з вимогами частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з показника середньої заробітної плати робітників по Україні за 2009 рік в розмірі 1650,43 грн., починаючи з 01 травня 2010 року.

В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є пенсіонером та продовжує працювати. На підставі заяви позивача, з 01 травня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя йому проведено перерахунок пенсії у відповідності до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний 2007 рік.

Як вбачається з позовних вимог, предметом спору є визнання протиправними дій відповідача при перерахунку пенсії працюючому пенсіонеру, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та страхового стажу регулюється пунктом 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями) (далі по тексту -Закон № 1058), який передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року (107-17) № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону № 1058 доводить що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Тобто, правила частини першої статті 40 цього Закону при перерахунку пенсії застосовуються з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід), а частина 2 цієї ж статті передбачає формулу для обчислення, а не перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Таким чином, частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV зазначено, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.

Отже, аналіз частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV показує, що зазначена норма не встановлює обмеження можливості працюючого пенсіонера скористатись правом на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення. Однак містить застереження, що наступний перерахунок пенсії може бути проведений не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це -середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону № 1058-IV).

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Колегія суддів зазначає, що правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії»є різними правовими категоріями.

Як вбачається з матеріалів справи, призначення позивачу пенсії за віком вже відбулося. У січні 2010 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії, а не її призначення, тому відповідач обґрунтовано не врахував при перерахунку пенсії показник (Зс), що наведений у формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсій.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Управління Пенсійного фонду після прийняття документів про призначення (перерахунок) пенсії їх розглядає та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Рішення відповідача у межах спірних відносин є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій як суб'єктом владних повноважень.

Рішення (розпорядження) про перерахунок пенсії за стажем або про відмову в перерахунку пенсії за заробітком позивачем не оскаржено. Колегія суддів зазначає, що правові наслідки для позивача створює саме розпорядження та (або) рішення Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя, а не дії суб'єкта владних повноважень, тому має місце неправильно обраний позивачем спосіб захисту.

Частиною першої ст. 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною другою зазначеної статті закріплено право суду касаційної інстанції переглядати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але судами порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 17 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя про перерахунок пенсії -відмовити у повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.