Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010

у справі № 2а-37181/09/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікс»(далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 17.03.2009 №00000141820/0 та № 00000151820/0 з посиланням на відсутність обставин, які виключають право позивача на податкову вигоду за операціями з придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК «Вертикаль»(далі -ТОВ «ПБК «Вертикаль»).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про фіктивний характер спірних операцій, позаяк вони не були опосередковані дійсним рухом товару.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль», за серпень 2007 року, квітень-червень 2008 року, оформлену актом від 02.03.2009 № 866/182/32759367. За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 20122,90 грн. (у тому числі 14758 грн. за основним платежем та 5364,90 грн. за штрафними санкціями) та з податку на додану вартість у розмірі 17709 грн. (у тому числі 11806 грн. за основним платежем та 5903 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями на підставі висновку про відсутність реального факту придбання позивачем товарів у названого постачальника. Зазначений висновок податкового органу ґрунтується на відсутності у ТОВ «ПБК «Вертикаль»необхідних умов для досягнення результатів спірних операцій з поставки внаслідок відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, як це зафіксовано у названому акті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зі змісту наведених законодавчих положень випливає, що правоутворюючим фактом, з яким наведені законодавчі норми пов'язують виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

В даному разі суди за наслідками дослідження наявних у справі доказів, встановили, що факт поставки товару позивачеві підтверджується документально, а податковий орган, заперечуючи проти реального характеру спірних операцій, не наводить переконливих доводів та не подає будь-яких доказів на спростування цієї обставини, тоді як за змістом частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача.

З урахуванням викладеного суди дійшли вмотивованого висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірно задовольнили позов, у зв'язку з чим процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови і ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 у справі № 2а-37181/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.