Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі -ДПІ)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009

у справі № А27/371

за позовом приватного підприємства «Спорт-Сіті»(далі -Підприємство)

до ДПІ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області,

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009, позов задоволено; визнано недійсним рішення ДПІ від 19.06.2007 № 0002112302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з мотивів недоведеності податковим органом факту порушення Підприємством порядку оприбуткування готівки.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено перевірку господарської одиниці -належного позивачеві кафе -щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, оформлену актом від 07.06.2007 № 002456. У цьому акті зафіксовано неоприбуткування Підприємством готівки у загальній сумі 34 444,47 грн. внаслідок невиконання у Книзі обліку розрахункових операцій записів стосовно суми виручки на підставі фіскальних звітних чеків РРО, що стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 172 222,35 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

У пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) , визначено, що оприбуткування готівки -це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 названого Положення (z0040-05) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Зі змісту наведених законодавчих положень випливає, що у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є її відображення у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Судовими інстанціями встановлено, що сума у розмірі 34 444,47 грн. була проведена позивачем через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку РРО відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , що підтверджується фіскальним звітним чеком РРО від 06.06.2007 № 0509, який був підклеєний до КОРО; зазначені готівкові кошти були здані до каси Підприємства з оформленням прибуткового касового ордера від 06.06.2007 № 238.

Таким чином, спірна сума була внесена позивачем до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення цієї суми у фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах вклеєних до КОРО робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

Відсутність у КОРО відомостей про рух готівки за вказаний період при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми дає лише підстави для висновку про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний день та ухилення Підприємства від оподаткування зазначеної суми.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (436/95) за оспорюваним рішенням.

А тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відхилити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 у справі № А27/371 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.