Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області (далі -Управління)

на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009

у справі № 22а-41820/08

за позовом ОСОБА_1

до Управління

про визнання дій протиправними.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009, позов задоволено; Управління зобов'язано призначити позивачеві пенсію на пільгових умовах як лікарю-рентгенологу. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що з огляду на штатний розклад в Уманській дитячій міській лікарні та з урахуванням безпосереднього виконання позивачем роботи лікаря-рентгенолога час перебування ОСОБА_1 на посаді завідуючого рентген-кабінетом підлягає включенню до пільгового часу для призначення пенсії.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що посада завідуючого рентген-кабінетом не віднесена до затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (v1173400-56) та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 (162-94-п) Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі -Список № 1), що виключає можливість врахування часу перебування позивача на вказаній посаді для обчислення пільгового стажу.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Управління з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що з 01.02.1987 ОСОБА_1 працював лікарем-рентгенологом в Уманській дитячій міській лікарні; з 01.05.1988 позивач був призначений на посаду завідуючого рентген-кабінетом з виконанням функціонального навантаження лікаря-рентгенолога; з 01.01.1999 ОСОБА_1 було переведено на посаду дитячого лікаря-рентгенолога у зв'язку із зміною штатного розпису; 14.10.2002 позивач був звільнений за власним бажанням.

Судами також було встановлено, що у період роботи позивача в Уманській міській дитячій лікарні у штатному розкладі цього медичного закладу була передбачена лише одна посада лікаря-рентгенолога, а тому, незважаючи на наведені зміни посад, ОСОБА_1 протягом усього періоду роботи одноосібно виконував функціональні обов'язки лікаря-рентгенолога, безпосередньо здійснюючи рентгенодіагностичне обстеження хворих в умовах іонізуючого випромінювання. Однак згідно з Протоколом від 22.09.2008 № 12 Управління відмовило позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах в порядку пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з тих підстав, що до пільгового стажу час перебування ОСОБА_1 на посаді завідуючого рентгенівським відділенням не включається.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

На протязі періоду трудової діяльності позивача посада лікаря-рентгенолога включалася до Списку № 1, затверджуваного постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (v1173400-56) та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 (162-94-п) .

А відтак суди, встановивши фактичне перебування позивачем на вказаній посаді з 01.02.1987 по 14.12.2002, дійшли обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_2 достатнього стажу для призначення пенсії на пільгових умовах на час звернення до Управління з відповідною заявою.

Доводи Управління про відсутність у Списку № 1 посади завідуючого рентгенівським відділенням в даному разі не спростовують наведених висновків попередніх судових інстанцій, позаяк призначення позивача на цю посаду було зумовлено не зміною його функціональних обов'язків, а особливостями штатного розкладу в Уманській дитячій міській лікарні, які полягали в тому, що за наявності лише однієї посади лікаря-рентгенолога такий лікар затверджувався на посаду завідуючого рентген-кабінетом. А відтак суди обґрунтовано оцінили вказану обставину як таку, що не може слугувати підставою для звуження соціальних прав позивача.

Відповідно до частини третьої статті 2201 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області відхилити.

2. Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 у справі № 22а-41820/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.