Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терса" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушеннями судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За даними «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік»середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства складала 41 особу. Протягом 2008 року не було працевлаштовано жодної особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлено ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 2 особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у справі вчинено низку заходів щодо працевлаштування на підприємстві осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, так у 2008р. на підприємстві створено робочі місця для працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, відповідач протягом 2008 року повідомляв Новомиколаївський районний центр зайнятості про наявність на підприємстві вакансій для працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, зазначені обставини підтверджуються зібраними у справі письмовими доказами.

Обов'язок підприємства з створення робочих місць для інвалідів, інформування підприємством уповноважених органів щодо наявності на підприємстві робочих місць для працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не супроводжується обов'язком підприємства займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створених робочих місцях для працівників-інвалідів на підприємстві, а створення робочих місць і введення їх в дію має відбуватись з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, забезпечення прав яких на працевлаштування та на оплачувану роботу здійснюється, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції закону від 23.02.2006р., шляхом безпосереднього звернення інвалідів до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .