Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушеннями судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За даними «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік»середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства складала 395 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів -штатних працівників на підприємстві становить 8 особи, чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлено ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 16 осіб.

ТОВ «Ківіт»своєчасно у 2009 року виділило робочі місця для працевлаштування інвалідів та систематично інформувало Корабельний міський центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом подання звітності.

Крім того, ТОВ «Ківіт»проводились комплексні заходи, спрямовані на пошук та працевлаштування інвалідів, а саме, у засобах масової інформації публікувались оголошення про запрошення на роботу інвалідів, що підтверджується рахунками-фактурами, приймалась участь у «Ярмарку вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями», а також підприємство зверталось із проханням про допомогу у працевлаштуванні інвалідів до відповідних органів.

Обов'язок підприємства з створення робочих місць для інвалідів, інформування підприємством уповноважених органів щодо наявності на підприємстві робочих місць для працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не супроводжується обов'язком підприємства займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створених робочих місцях для працівників-інвалідів на підприємстві, а створення робочих місць і введення їх в дію має відбуватись з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, забезпечення прав яких на працевлаштування та на оплачувану роботу здійснюється, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції закону від 23.02.2006р., шляхом безпосереднього звернення інвалідів до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .