Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Співака В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації про стягнення допомоги по догляду за дитиною, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року, -

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації про стягнення допомоги по догляду за дитиною.

Постановою Вижницького районного суду Чернівецькій області від 17 серпня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову суду першої інстанції скасовано, а позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачену допомогу по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»у розмірі встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням виплачених коштів.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, Управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що після народження дитини позивач відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (2811-12) отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

У відповідності до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) зазначеного закону (2811-12) встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 01 січня -434,00 гривень, з 01 квітня -463,00 гривень, з 01 жовтня -470,00 гривень.

Таким чином, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з квітня 2007 року, коли позивачу було її призначено, повинен складати 463 гривень, що дорівнює розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Однак, Управлінням праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації у 2007 році було здійснено нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) пункт 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

Отже, вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що дії Управлінням праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації по нарахуванню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до шести років, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є протиправними, а тому недоотримана допомога за цей період підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до шести років за 2008 - 2009 роки, оскільки пунктом 23 частини Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були внесені зміни, які вступили в силу з 1 січня 2008 року і у відповідності до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Враховуючи те, що Управлінням праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації в 2008 -2009 роках виплачувало позивачу допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку щодо правомірності його дій.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована апеляційним судом, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.