2а-429/10/1570 Про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті - 12.06.2013 Прийняття

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р.

у справі № 2а-429/10/1570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт-Юг" (далі - позивач, ТОВ "Інтерпласт-Юг")

до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі - відповідач, Роздільнянська МДПІ Одеської області)

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ТОВ "Інтерпласт-Юг" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Роздільнянської МДПІ Одеської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.12.2009 р. № 0000792300.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Роздільнянської МДПІ Одеської області від 22.12.2009 р. № 0000792300 про застосування до ТОВ "Інтерпласт-Юг" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 122 776,48 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.12.2009 р. по 15.12.2009 р. співробітниками Роздільнянської МДПІ Одеської області на підставі направлень від 09.12.2009 р. № 779 та відповідно до наказу від 09.12.2009 р. № 992 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Інтерпласт-Юг" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 27.08.2008 р. по 28.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 09.12.2009 р. № 2464-265/23-00/35993451 та встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 3 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. № 207 (z0018-96) "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами".

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.12.2009 р. № 0000792300, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 122 776,48 грн.

З акту перевірки від 09.12.2009 р. № 2464-265/23-00/35993451 вбачається, що висновків щодо порушення ТОВ "Інтерпласт-Юг" термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та вимог валютного законодавства, податковий орган дійшов на підставі наявної у позивача станом на 01.04.2009 р. простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках з нерезидентами у розмірі 60 000,00 дол. США, станом на 05.06.2009 р. - 24 850,00 дол. США, яка станом на 31.07.2009р. була погашена в повному обсязі, та ненаданні Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами за ІІ та ІІІ квартали 2009 року.

Заперечуючи такі висновки податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Інтерпласт-Юг" (Покупець) та фірмою MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI (Продавець) було укладено контракт № 1/24/09 від 24.09.2008 р., згідно з яким Продавець відвантажує обладнання для переробки відходів пластмаси погодженими партіями відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного контракту. Поставка товарів повинна здійснюватися відповідно до сертифікатів якості, виданих виробником та зразками, погодженими з покупцем. Кількість товару визначається для кожної партії та вказується в специфікаціях. Додаткові вимоги до товару для кожної партії можуть бути відображені в специфікаціях. Якість відвантажуваних товарів повинна відповідати нормам, прийнятим в країні виробника товару.

Відповідно до умов контракту № 1/24/09 від 24.09.2008 р., Продавець здійснює поставку товару на умовах CIF (Інкотермс-2000). Покупець здійснює замовлення на поставку в письмовій формі з вказуванням дати відвантаження товару. Продавець надсилає по факсу проформу-інвойс з підтвердженням дати відвантаження. Партія товару визначається відповідно до заявки покупця. Заявка покупця є підставою для здійсненням продавцем митних формальностей. Продавець надає технічну документацію, яка посвідчує якість товару, відповідно до стандартів країни продавця.

Валютою ціни та валютою платежу по дійсному контракту є долар США.

Загальна вартість контракту складає 60 000,00 дол. США. Платежі повинні здійснюватися покупцем на рахунки, вказані продавцем в дійсному контракті, інвойсі чи додатках до дійсного контракту.

Покупець здійснює 100% передплату на рахунок продавця. У разі, якщо продавець не відвантажує товар на адресу покупця, то він зобов'язується на протязі 15 робочих днів повернути сплачену суму на рахунок покупця, але не пізніше 60 днів з моменту оплати. Якщо покупець встановить невідповідність якості чи кількості отриманої продукції, продавець зобов'язується відшкодувати покупцю всі збитки. За прострочення платежу сплачується пеня у розмірі 0,3% від суми виставлених претензій. Всі спори, які виникають у зв'язку з виконанням зобов'язань по дійсному контракту повинні бути вирішені шляхом переговорів між сторонами.

Якщо сторони не можуть дійти згоди, то спори повинні бути урегульовані Господарським судом. Рішення Господарського суду є кінцевим та обов'язковим для всіх сторін, але може бути замінене дружнім погодженням сторін.

Строк дії контракту не обмежений. Якщо будь-яка зі сторін за один місяць до 31 грудня поточного року не повідомила в письмовій формі іншу сторону про наміри розірвати даний контракт, то його дія автоматично продовжується.

Додатковою угодою №1 від 03.04.2009 р. до контракту №1/24/08 визначено наступне: 1). відвантаження товару здійснюється на умовах FCA-КАЗАНТИП кордон Турції відповідно Інкотермс - 2000; 2). вантажовідправником по даному контракту вважати SAVRUN IС VE DIS TIKARET LTD. STI, CAKMAK М. NIZIR С. NO. 126/1/2 GAZIANTER/000000052.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у жовтні 2008 року позивач в рахунок передплати за імпортований товар, згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 02.10.2008 р. № 1, перерахував MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD валютні кошти у розмірі 60 000,00 дол. США. Кінцевий термін надходження товарів 31.03.2009 р. До вказаної дати товар від MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD до ТОВ "Інтерпласт - Юг" не надійшов.

27.03.2009 р. ТОВ "Інтерпласт - Юг", звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання виконати умови контракту від 24.09.2008 р. №1/24/09. Відповідно до даної позовної заяви відповідачем-1 є фірма MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI, Турція, відповідачем-2 - ТОВ "Коланд".

Господарським судом Одеської області 31.03.2009 р. було винесено ухвалу про порушення провадження у справі №16/47-09-1542 за позовом ТОВ "Інтерпласт-Юг" до відповідачів MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI та ТОВ "Коланд".

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 24.09.2008 р. №1/24/09 MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI (відправником в гр. 2 вказано фірму SAVRUN 1С VE DIS TIKARET LTD. STI.) згідно вантажно-митної декларації від 04.06.2009 р. №512000003/9/000366 імпортувало ТОВ "Інтерпласт-Юг" обладнання для переробки пластмаси (код товару 8477809100) на загальну фактурну вартість у розмірі 267491,50 грн., що в доларовому еквіваленті на дату імпорту становило 35 150,00 дол. США.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 24.09.2008 р. № 1/24/09 MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI (відправником в гр. 2 вказано фірму SAVRUN 1С VE DIS TIKARET LTD. STI.) згідно вантажно-митної декларації від 31.07.2009 р. №500010105/9/002779 імпортувало ТОВ "Інтерпласт-Юг" обладнання для переробки пластмаси (код товару 84772000) на загальну фактурну вартість у розмірі 191 345,00 грн., що в доларовому еквіваленті на дату імпорту становило 24 850,00 дол. США.

У зв'язку з тим, що MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI було виконано умови контракту № 1/24/09 від 24.09.2008 р., тобто було здійснено поставку обладнання у повному обсязі згідно умов контракту, у вересні 2009 року ТОВ "Інтерпласт-Юг" звернулося до Господарського суду Одеської області з проханням припинити провадження по справі №16/47-09-1542 згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд Одеської області, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв відмову ТОВ "Інтерпласт-Юг" від позову згідно заяви, у зв'язку з чим ухвалою від 28.09.2009 р. припинив провадження у справі № 16/47-09-1542.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, мають бути здійснені в строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.

Частиною першою ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Відповідно до п. 2 ст. 32 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору.

Враховуючи наведені правові норми, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного судження, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Аналогічні наслідки мають наставати й у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є заява позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені відсутні.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії ухвали господарського суду Одеської області від 28.09.2009 р. у справі № 16/47-09-1542, судом прийнята відмова позивача від заявлених позовних вимог з підстав вирішення спору мирним шляхом. Обставинами, що спонукали позивача до заяви відповідного клопотання та фактичними обставинами, що зумовили припинення провадження у справі, стали виконання фірмою MIRAN TEKSTIL DIS TIC. LTD. STI зобов'язань за контрактом та здійснення поставки необхідного обладнання.

Таким чином, зазначеною ухвалою господарського суду Одеської області припинено провадження у справі, зокрема у зв'язку з добровільним задоволенням позовним вимог, що фактично є позитивним вирішенням спору на користь ТОВ "Інтерпласт-Юг".

Також, заперечуючи висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 09.12.2009 р. № 2464-265/23-00/35993451 щодо порушення позивачем ст. 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами", суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік, а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями - щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом і у терміни, встановлені для подання річної звітності, починаючи з підсумків діяльності за 1995 рік.

Згідно п.2.7 положення "Про валютний контроль", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49 (z0209-00) , невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Пунктом 1 Указу Президента України від 18.06.1994 р. № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" (319/94) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, у десятиденний строк, зобов'язані, у тому числі, подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результатів здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Спільним листом Національного банку України та Державної податкової адміністрації України від 17.04.2003 р. № 28-311/1929-2823 (v2823500-03) , № 3368/5/23-5316 встановлена послідовність подання суб'єктами підприємницької діяльності Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами та отримання ними довідки про проведення декларування за встановленою формою. Водночас незалежно від термінів подання бухгалтерської звітності на вимогу суб'єктів підприємницької діяльності, які планують здійснення зовнішньоекономічної діяльності та не мають валютних цінностей і майна за межами України, державні податкові інспекції реєструють видані таким суб'єктам довідки про відсутність у них валютних цінностей та майна за межами України. Після реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності зазначена довідка є підставою для прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів, здійснення банківських операцій з валютними цінностями уповноваженими банками України, а також здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем отримані довідки про відсутність за межами України валютних цінностей та майна у І кварталі 2009 року - станом на 01.04.2009 р. (довідка від 09.04.2009 р. № 21) та у ІІ кварталі 2009 року - станом на 01.07.2009 р. (довідка від 07.07.2009 р. № 36), що в свою чергу підтверджує відсутність у позивача валютних цінностей та майна за межами України. Відтак, ТОВ "Інтерпласт-Юг" не мало обов'язком декларувати валютні цінностей, в зв'язку із чим висновок Роздільнянської МДПІ Одеської області щодо порушення позивачем ст. 3 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" є безпідставним та необґрунтованим.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визнали необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 09.12.2009 р. № 2464-265/23-00/35993451, на підставі яких до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 122 776,48 грн. та скасували рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.12.2009 р. №0000792300.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.