Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська

на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі -УПФУ) в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про перерахунок пенсії,

У березні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про зобов'язання перерахувати доплату до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просила визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплатити недоплачену державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки в сумі 5087,60 грн.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці яка була сплачена в цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано статтю 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Звертає увагу на те, що в чинному законодавстві відсутній механізм обчислення мінімальної пенсії за віком для нарахування підвищення до пенсії дітям війни, не визначено за рахунок яких коштів і джерел здійснюється зазначене нарахування та виплата.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, -10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) також були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 (v010p710-08) року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Зазначена норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) .

Таким чином, частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, правильно вважали, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, не визначення поняття «мінімальна пенсія за віком», правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Станом на 22 травня 2008 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.