Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" на постанову Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Запоріжжя до відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Запоріжжя звернулось до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року, позов задоволено: стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" 6 924,85 грн. заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2.

У поданій касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод" із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як працівникам відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" частини першої статі 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) за списком №2.

Згідно з повідомленнями Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Запоріжжя заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", протягом травня-вересня 2008 року складає 6 924,85 грн.

Враховуючи те, що відкритим акціонерним товариством "Запорізький арматурний завод" не відшкодовано у добровільному порядку фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до пунктів "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Запоріжжя звернулося до суду із вимогою про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, із посиланням на обов'язок відповідача відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, виходили з обґрунтованості позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Запоріжжя.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу третього пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Вказаний порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України у зв'язку з набранням з 1 січня 2004 року чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) залишився незмінним.

Так, відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону (1058-15) в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (1058-15) .

Крім того, факт виключення Законом України від 17.02.2000 №1461-14 (1461-14) "Про внесення змін до деяких законів України" зі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" положень частини другої, відповідно до яких підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів "б"-"з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 названого Закону, не є достатнім для висновку про відсутність у підприємств та організацій відповідного обов'язку здійснювати покриття витрат на виплату і доставку пенсій, оскільки цим же законом пункт 1 статті 2 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено положеннями, відповідно до яких фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є об'єктом оподаткування для платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зазначених у пунктом 1 та 2 статті цього Закону (1788-12) .

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріалами справи не підтверджено факту добровільної сплати відкритим акціонерним товариством "Запорізький арматурний завод" витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у заявленому позивачем розмірі, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанції не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 26 лютого 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.