к/9991/31953/11-с Про визнання нечинними пункту 4 додатку 6 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 від 15.03.2000 р. "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим" - 31.05.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Заступника прокурора Автономної Республіки Крим та Фонду державного майна України на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі №2-а-9602/09 за позовом Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, треті особи - Фонд майна Автономної Республіки Крим, товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева», закрите акціонерне товариство «Дніпробуд», про визнання не чинними додатків до постанови та пункту постанови, -

У липні 2006 року Заступник прокурора АРК в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України звернувся до суду з позовом до Верховної Ради АРК про визнання не чинними актів, а саме пункту 4 додатку 6 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 982-2/2000 від 15 березня 2000 року (rb0982002-00) "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим", пункт 16 додатку до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про перелік майна, яке належить Автономній Республіці Крим, що підлягає приватизації"№14652/2000 від 18 жовтня 2000 року (rb1465002-00) та абзац 8 пункту 5 постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Про управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим" №598-3/03 від 18 червня 2003 року (rb0598002-03) в частині дозволу Фонду майна Автономної Республіки Крим здійснити відповідно до чинного законодавства відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді частки, що належить Автономній Республіці Крим у статутному фонді Спільного підприємства з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева".

Прокурор свої вимоги обґрунтовував тим, що вищевказані нормативні акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим у частині віднесення частки майна у статутному фонді Спільного підприємства з будівництва та експлуатації "Нева" до власності Автономної Республіки Крим не відповідає вимогам чинного законодавства. Прокурор просив суд скасувати вищезазначені пункти нормативних актів Верховної Ради АРК.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останніми судовими рішеннями, а саме постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2010 року позов задоволено. Визнано нечинними пункт 4 додатку 6 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 від 15.03.2000 (rb0982002-00) "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим", пункт 16 додатку до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1465-2/2000 від 18.10.2000 (rb1465002-00) "Про перелік майна, що належить АР Крим, що підлягає приватизації" та частково абзац 8 пункту 5 постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №598-3/03 від 18.06.2003 (rb0598002-03) "Про управління майном, яке належить АР Крим" в частині надання дозволу Фонду майна Автономної Республіки Крим здійснити відповідно до чинного законодавства відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді частки, що належить Автономній Республіці Крим у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату "Нева".

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та постановлене нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційних скаргах Заступник прокурора Автономної Республіки Крим та Фонд державного майна України просять скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим. Вказують, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що потягло помилкове скасування постанови суду першої інстанції, ухваленої судом відповідно до закону, та ухвалення апеляційним судом незаконного судового рішення..

В запереченнях на касаційну скаргу Верховна Рада АРК просить залишити касаційну скаргу Заступника прокурора АРК. без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень Верховної Ради АРК, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до переліку розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ та організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належить до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №316 від 05.05.1995 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, і розташоване на території Автономної Республіки Крим" (316-95-п) , пансіонат "Нева" може бути віднесений до власності Російської Федерації згідно з Угодою між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993 (643_037) . Повноваженням по розпорядженню державним майном в межах зазначеної Угоди, відповідно до Постанови Верховної Ради України №217 (217/06-РГ) від 20.10.1994, наділений Фонд державного майна України. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим були прийняті з перевищенням повноважень та з порушенням норм матеріального права.

Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що частка Фонду майна Автономної Республіки Крим у статутному фонді спільного підприємства з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева" є виключно об'єктом права власності Автономної Республіки Крим та ніколи не була загальнодержавною власністю, не належала іншій державі, а крім того стосовно її не приймались рішення Фондом державного майна України. Також апеляційний суд зазначив, що спірні нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим ніяким чином не мають застосовуватись до Фонду державного майна України, тобто призводити до виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків позивача у справі, при цьому цим судом зроблено висновок, що твердження прокурора і Фонду державного майна України про те, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, приймаючи вказані постанови та включаючи до відповідних переліків майно спільного підприємства з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева", перевищила межі своїх повноважень та порушила норми національного законодавства, не відповідають фактичним обставинам справи, тому позов прокурора задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на нижченаведене.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР №72/а від 14.05.1970 у складі треста «Гідроелекртомонтаж»було створено пансіонат «Нева»на господарському розрахунку (із самостійним балансом) та з місцезнаходженням в м.Алушта, Кримської області.

Наказом №7 від 21.02.1991 Всесоюзного об'єднання по монтажу і наладці електротехнічного обладнання електростанцій «Союзелектромонтаж», що входило до підпорядкування Міністерства енергетики і електрифікації СРСР, пансіонат «Нева»з 01.01.1991 введено до структури спеціалізованого будівельного об'єднання «Електромонтаж». Як вбачається із зазначеного наказу на дирекцію пансіонату «Нева»покладено функції замовника по будівництву пансіонату на 1359місць.

На підставі вищезазначених наказів 20.06.1991 начальником ССО «Електромонтаж»затверджено статут пансіонату «Нева»спеціалізованого будівельного об'єднання «Електромонтаж»Міністерства енергетики і електрифікації СРСР.

Відповідно до п.1 Статуту пансіонату «Нева», останній входить до складу Міністерства енергетики і електрифікації СРСР як державного органу управління, уповноваженого управляти державним майном.

Таким чином, пансіонат «Нева»був підприємством союзного підпорядкування, входив до складу Міністерства енергетики і електрифікації СРСР, та державне майно, яке було закріплене за пансіонатом, знаходилося у повному господарському веденні останнього., тобто всесоюзного Міністерства колишнього СРСР.

3 грудня 1991 року проведено збори засновників СП «Нева», що підтверджується протоколом №1.

Відповідно до протоколу зборів СП «Нева»№1 від 03.12.1991, затверджено статут СП по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева», укладено установчий договір.

Рішенням виконавчого комітету №1168 від 27.12.1991 зареєстровано Спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева».

Згідно п.1.2.1 статуту СП «Нева»засновниками підприємства є підприємство або група підприємств, які індивідуально або спільно забезпечили фінансування будівництва пансіонату «Нева»в об'ємі не менше 1 млн. руб.

Відповідно до пункту 1.3. статуту, п.1-9 та додатку №1 установчого договору СП «Нева»засновниками останнього на момент створення є: Господарська асоціація «Елекртомонтаж»- частка у статутному фонду складає 27,4%; Державний концерн «Камгесенергобуд»- 29,4%; Територіальне енергетичне об'єднання «Севзапенерго»- 7,4%; Виробниче обєднання «Калінінграденерго»- 11,0%; Виробниче обєднання «Коміенерго»- 8,1%; Територіальне обєднання «Беларусенерго»- 1,3%; фірма ОРГРЕС (Союзтехенерго) 1,2%; Кримське республіканське управління національного банку України 1,5%; Пансіонат «Нева»- 0,3%.

Актом приймання-передачі нерухомого майна пансіонату «Нева»в статутний фонд СП «Нева»станом на 01.01.1992 передано основні засоби та незавершене будівництво.

Як вбачається із акта приймання-передачі, з моменту підписання акта СП «Нева»є власником переданого майна, яке у свою чергу було створено за рахунок коштів вкладених у його будівництво засновниками, згідно часток визначених у засновницькому договорі від 03.12.1991.

Таким чином, до статутного фонду СП «Нева» при його створенні внесено майно та незавершене будівництво пансіонату «Нева», який в свою чергу був підприємством союзного підпорядкування та державне майно, яке було закріплене за пансіонатом, знаходилося у повному господарському віданні останнього.

Крім цього, Фонд державного майна АР Крим не був засновником СП «Нева»на момент створення.

Щодо вкладу Автономної Республіки Крим до статутного фонду СП «Нева», то слід зазначити наступне.

Протоколом зборів засновників СП «Нева»№2 від 30.09.1993 було вирішено:

1. Прийняти РАО «ЕЄС Росії»до складу засновників СП «Нева»;

2. Прийняти до складу засновників Фонд державного майна Криму;

3. Прийняти до складу засновників СП «Нева»ЗАТ «Дніпробуд»;

4. Засновника ТЕО «Севзапенерго»замінити його правонаступником АТ «Псковенерго»;

5. Замість засновника - Кримське республіканського управління Національного банку УРСР, прийнято Національний банк України.

6. Зі складу засновників СП «Нева»виключено ТЕО «Белорусенерго»;

7. Зі складу засновників СП «Нева»виключено ПО «Коміенерго».

Протоколом зборів засновників СП «Нева»від 07.12.1993 №3 затверджені зміни та доповнення до статуту та установчого договору СП «Нева», змінено склад учасників та уставний фонд СП «Нева».

Відповідно до статуту та установчого договору, затвердженого протоколом зборів засновників СП «Нева»№3 від 07.12.1993 учасниками останнього є: Російське акціонерне товариство «ЕЄС Росії»частка у статутному фонду складає 44,8%; Фонд державного майна Криму 4,9%; Акціонерне товариство «Електромонтаж»- 24,5%; Акціонерне товариство «Дніпробуд»17,7%; Акціонерне товариство «Калінінграденерго»- 1,2%; Акціонерне товариство «Псковенерго»- 0,7%; Державний концерн «Камгесенергобуд»- 3,6%; Фірма ОРГРЕС - 0,9%; Національний банк України 1,4%; Пансіонат «Нева»- 0,3%.

Як вбачається із протоколу №7 зборів засновників СП «Нева»від 09.10.2000 статутний фонд останнього складає 43695,3тис. грн., в тому числі 15140,8тис. грн. - введені основні фонди (в тому числі берегоукріпюючи споруди та виробнича база); незавершене будівництво в цінах 1998р. 25073 тис.грн.; балансова вартість табору «Каскад»в сумі 3481,5тис.грн. Згідно додатку №1 до даного протоколу загальних зборів, частки учасників СП «Нева»були розподілені таким чином, що частка Фонду державного майна Криму становить 12,56%.

Окрім того, зазначеним протоколом прийнято рішення про внесення змін та доповнень до статуту та установчого договору СП «Нева». Зазначені зміни до статуту СП «Нева»зареєстровано Управлінням економіки виконкому Алуштиської міської ради 12.04.2001 за №0222.

14-15 грудня 2001 року було проведено загальні збори засновників СП «Нева»за результатами яких складено протокол №8, з якого вбачається, що частка Фонду майна АР Крим сформована із вартості берегоукріплюючих споруд та 51% введених на 01.01.1992 основних фондів та складає 11084846грн.(п.2 протоколу). Пунктом 2.6 протоколу встановлено, що в порядку винятку, тимчасово, до вирішення Міжурядової комісії, у Фонді державного майна України документацію з питання права власності згідно Угоди про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993 між Україною та Російською Федерацією, вирішили частку статутного фонду у розмірі 17793,051тис.грн., профінансованих до 1992 року (за мінусом 51% вартості основних фондів частки Фонду майна АР Крим) віднести: 40% що складає 7117,220тис.грн. до частки ВАТ «Електромонтаж», 60% що складає 10675,83тис.грн. до частки Фонду майна АР Крим.

З урахуванням протоколу загальних зборів засновників СП «Нева»№8 від 14-15.12.2001 склад засновників та їх частки було розподілено наступним чином: Російське акціонерне товариство «ЕЄС Росії»3,89%; Фонд майна АР Крим 51,2%; Відкрите акціонерне товариство «Електромонтаж»- 26,22%; Відкрите акціонерне товариство «Янтарьенерго»- 4,62%; Акціонерне товариство «Псковенерго»- 1,54%; ВАТ Фірма ОРГРЕС - 0,07%; ВАТ «Камгесенергобуд»- 2,48%; Національний банк України 9,5%; Фізичні особи (працівники СП «Нева») - 0,38%.

На підставі протоколу №8 від 14-15.12.2001 внесені зміни та доповнення до статуту СП «Нева», які зареєстровані управлінням економіки виконавчого комітету Алуштинської міської ради 26.03.2002.

Разом з цим, докази щодо передачі майна, яке належало Автономній Республіці Крим, до статутного фонду СП «Нева», в матеріалах справи відсутні. Також немає доказів фінансування відповідачем будівництва пансіонату «Нева».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що частка у розмірі 51,2% у статутному фонді СП «Нева», яка була віднесена до майна Автономної Республіки Крим, сформована із вартості основних фондів та незавершеного будівництва пансіонату «Нева», тобто підприємства союзного підпорядкування, розташованого на території України.

Окрім того, берегоукріплюючі споруди до статутного фонду СП «Нева»не передавались, а наказ Фонду державного майна Криму №367 від 30.03.1995 «Про постановку на облік і передання СП «Нева»берегових споруд»та акт приймання-передачі берегоукріплюючих споруд від 20.10.1995 підтверджують лише факт постановлення зазначених споруд на баланс, тобто, не як внесок до статутного фонду.

Пунктом 4 додатку 6 Постанови Верховної Ради АР Крим від 15.03.2000 №982-2/2000 (rb0982002-00) «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим»до складу майна АР Крим віднесено частку у статутному фонді спільного підприємства «Нева»у розмірі 6,96%, яку визначено за рахунок передачі до статутного фонду підприємства незавершеного будівництва пансіонату «Нева».

18.10.2000 Верховна Рада АР Крим винесла постанову №1465-2/2000 (rb1465002-00) «Про перелік майна, яке належить Автономній Республіці Крим». Пунктом 16 додатку до цієї постанови частку майна у розмірі 12,56%, яка належить Автономній Республіці Крим в СП «Нева», включено до переліку майна, що підлягає приватизації.

Відповідно до абз. 8 п. 5 постанови Верховної Ради АР Крим «Про управління майном, що належить АРК»№598-3/03 від 18.06.2003 року (rb0598002-03) Фонду майна АРК дозволено здійснити згідно із чинним законодавством відчуження шляхом приватизації майнових активів у вигляді частки, що належить АРК у статутному фонді СП «Нева».

У зв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що 10 вересня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон №1540-ХП (1540-12) «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».

Стаття 1 зазначеного Закону встановила, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Статтею 7 вказаного законодавчого акту на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок провести переговори і укласти угоди урядами інших республік щодо їх власності на майнові комплекси і фінансові ресурси, що знаходяться на території України, а також на майнові комплекси і фінансові ресурси України, що знаходяться на територіях інших республік.

15.01.1993 між Україною та Російською Федерацією було укладено Угоду про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності (643_037) .

Згідно ст.19 Угоди вона набирає чинності від дня обміну ратифікаційними грамотами. Ратифікація вказаної Угоди Україною здійснена постановою Верховної Ради України №3313-ХІІ від 22.06.1993 (3313-12) .

Російська Федерація не ратифікувала зазначену Угоду (643_037) , але російська сторона запропонувала тимчасово застосовувати положення цієї Угоди (643_037) у відносинах між Україною та Російською Федерацією.

Така домовленість досягнута шляхом обміну нотами Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації №331 н/усс від 24.11.1993 та Міністерства закордонних справ України №ДПУ/17 від 11.01.1994.

Згідно положень Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року (995_118) початком тимчасового застосування Угоди (643_037) слід вважати дату ноти Міністерства закордонних справ України, тобто з 11.01.1994 Угода набрала чинності.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Угоди Сторони взаємно визнають таким, що існує відповідно до їх національного законодавства, перехід у їх власність майна, у тому числі фінансових ресурсів підприємств, установ, організацій, структурних одиниць та підрозділів підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях Сторін, за винятком активів колишнього Союзу РСР, зазначених у Договорі «Про правонаступництво у відношенні зовнішнього державного боргу і активів Союзу РСР»від 4 грудня 1993 року.

Згідно ст. 4 Угоди Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах) - санаторії, пансіонати тощо, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів республіканського бюджету іншої Сторони, а також коштів підприємств та організацій республіканського та колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони.

Статтею 11 Угоди встановлено, що Сторони умовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Виконання функцій, які відповідно до Угоди (643_037) здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном, постановою Верховної Ради України «Про повноваження Фонду державного майна України щодо забезпечення виконання угод між Україною та Російською Федерацією, Україною та Республікою Бєларусь про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності»від 20.10.1994 №217/94-ВР (217/94-ВР) покладено на Фонд.

5 травня 1995 року Кабінет Міністрів України видав постанову №316 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим» (316-95-п) .

Пункт 1 Постанови №316 (316-95-п) затверджує перелік розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади згідно з додатком, у відповідності до якого пансіонат «Нева»віднесений до об'єктів, які відповідно до ст. 4 Угоди можуть бути віднесені до власності Російської Федерації.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частинами 2,3,4 зазначеної статті встановлено, що суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення щодо майна, яке йому не належить, чим порушив вимоги Конституції України (254к/96-ВР) , Угоди про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, Постанови №316 (316-95-п) , чим та перевищив надані йому повноваження.

Крім того, суд першої інстанції також правильно зауважив, що оскаржувані нормативно-правові акти порушують права Держави в особі Фонду державного майна України, який відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20.10.1994 року №217/94-ВР (217/94-ВР) уповноважений розпоряджатися державним майном в межах Угоди.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки оскаржувані нормативно-правові акти Верховної Радої Автономної Республіки Крим є регіональними актами та поширюються на територію Автономної Республіки Крим та набувають чинності через 10 днів з дня їх опублікування у газеті «Кримські відомості», яка не розповсюджується на усій території України, у тому числі в місті Києві, де знаходиться Фонд державного майна України. Про існування оскаржуваних постанов Фонду стало відомо у 2004 році, коли Фонд майна АР Крим вперше спробував здійснити приватизацію частки у статутному фонді СП «Нева», що належить АР Крим.

Оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч.1 ст.226 КАСУ є підставою для скасування оскарженої в касаційному порядку постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.