Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів: Заїки М.М.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про перерахунок пенсії,

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про перерахунок пенсії.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.02.2011 позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити ОСОБА_2 з 30.07.2010 по 31.12.2010 перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону (1058-15) враховується для обчислення пенсії, за 2009 рік.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рівне було задоволено. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 28.02.2011 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 та залишити в силі постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 28.02.2011.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером та продовжує працювати. У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з чим йому була перерахована пенсія з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. В застосуванні показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2009 рік, тобто за рік, що передує перерахунку пенсії, йому було відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) передбачено застосування при перерахунку пенсії показника заробітної плати за рік, що передує року призначення або перерахунку пенсії, тому відмова відповідача у застосуванні показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2009 рік є протиправною.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні законодавчі підстави для застосування показника заробітної плати за 2009 рік при перерахунку пенсії.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) наведену норму викладено в новій редакції, проте у зв'язку із визнанням цих змін такими, що не відповідають Конституції ( рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) «10-рп/2008), на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії діяла вищенаведена редакція статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказана редакція пов'язує розмір перерахованої пенсії із розміром заробітної плати, з якого обчислювалась пенсія (при її первісному призначенні або останньому перерахунку). Тобто, за змістом статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підстави для застосування будь-якого іншого показника (в тому числі і показника заробітної плати за рік, що передує перерахунку), відсутні.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 № 530 (530-2008-п) встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, встановлено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами застосуванню підлягає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) , а саме нормативні положення статті 42 цього Закону, що діяли в редакції до скасування змін, внесених за Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) , та були і залишаються чинними на момент проведення перерахунку пенсії.

За таких обставин, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що зі змісту частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України. Виходячи з буквального тлумачення частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Зважаючи на те, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у застосуванні показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про перерахунок пенсії -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.