2-134/11 Про скасування рішення щодо відмови у відкритті дисциплінарної справи та зобов'язання вчинити певні дії - 31.05.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

07 травня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України із позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 1-6).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні не відображені мотиви відмови у відкритті дисциплінарного провадження, відповідач не розглянув у повному обсязі порушення, допущені суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3., про які вона повідомляла у скарзі щодо неправомірності поведінки судді. Просила скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 2039/дп-12 від 29 березня 2012 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 за її скаргою (заявою), зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3., притягнувши її до встановленої законом дисциплінарної відповідальності.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення (а.с. 27-29), в яких вказав, що по скарзі проводилася перевірка, про що 03.01.2012 року повідомили позивача. Суддя надавала письмові пояснення. Членом Комісії був складений висновок, на підставі якого винесено спірне рішення із зазначенням мотивів відмови у відкритті дисциплінарної справи відносно судді -«встановлені факти і обставини не можуть свідчити про допущення суддею ОСОБА_3. істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя і вказувати на наявність в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

29 грудня 2011 року ОСОБА_4 подала до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України скаргу (заяву) щодо неправомірної поведінки судді ОСОБА_3. від 21 грудня 2011 року за вх. № 8вк-20046.(а.с. 8-13, 32-36).

Свою скаргу мотивувала тим, що суддя при розгляді справи:

1. Не вжила заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом (на її заяву від 12.10.2011 вх. № 73662 про надання копії інформації з носія, на якому здійснювався технічний запис всіх судових засідань, суддя в усній формі відмовила, аргументувавши, що носії (диски) загублені, що не відповідає дійсності, чим порушила її права, передбачені, ст.ст. 197, 199 ЦПК України, п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України, п. 5.4.10 Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в загальних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 21.07.2005 року № 84 (z0868-05) ).

2. Порушила вимоги щодо неупередженого розгляду справи (вона і інші учасники процесу несвоєчасно отримували повістки -пізніше, ніж за три дні до судового засідання, що суперечить п. 2 ст. 6, п. 4. ст. 74 ЦПК України; суддя безпідставно відмовила у задоволенні клопотання про допит свідків, не взяла до уваги докази, які були заявлені та приєднані до справи під час ведення справи суддею Астаховою О.О., чим порушила ч. 1 ст. 159, ст. 177, 179 ЦПК України, прийняла до уваги тільки докази представника відповідача та не прийняла належні та допустимі докази, подані нею, що суперечить ч.1 та ч.2 ст. 212 ЦПК України).

3. Систематично порушувала правила суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя (суддя порушила принцип змагальності сторін, передбачений ст. 10 ЦПК України, законності та обґрунтованості рішення суду, встановлений ст. 213 ЦПК України, не дотримувалася ст.ст. 1, 5, 7 Кодексу професійної етики судді).

4. Порушила посадові обов'язки (суддя не виконала вимоги цивільного судочинства та вирішила справу з грубим порушенням вимог закону).

5. Порушила присягу судді (не виконала обов'язки судді, не здійснила правосуддя об'єктивно, неупереджено та справедливо, порушила п.п. 1, п.п. 4, п. 4 ст. 54 закону України «Про судоустрій та статус суддів», не підкорялася лише закону, чим порушила ч. 1, п.п. 1, 2, 4 ст. 129 Конституції України).

Просила провести перевірку наведених у скарзі фактів щодо неправомірних дій судді, провести перевірку щодо дотримання законності під час повторного розподілу цивільної справи, притягнути до встановленої законом дисциплінарної відповідальності суддю ОСОБА_3., повідомити письмово про розгляд скарги у встановлений законом строк.

За результатами перевірки звернення щодо дисциплінарної відповідальності судді членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_7 був складений висновок, згідно з яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 (а.с. 102-104).

29 березня 2012 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла рішення № 2039/дп-12, яким відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_4 (а.с. 105-108).

Своє рішення Вища кваліфікаційна комісія суддів України мотивувала тим, що встановлені факти та обставини не можуть свідчити про допущення суддею істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя і вказувати на наявність в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Вважаючи дане рішення незаконним, позивач оскаржила його до суду, зазначивши, що у ньому не відображені мотиви відмови у відкритті дисциплінарного провадження, відповідачем перевірене тільки порушення щодо невжиття суддею заходів по розгляду її заяви про надання звукозаписів, інші допущені суддею порушення, про які вона повідомляла у скарзі, не розглянуті та не перевірені.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність прийнятого ним рішення № 2039/дп-12 від 29 березня 2012 року, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) (далі -Закон).

Судом встановлено, що у провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3. знаходилась цивільна справа № 2-134/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві Державної адміністрації, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києва, Головне управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві Державної адміністрації, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві про вселення, виселення, усунення перешкод в користуванні квартирою та заборону вчиняти певні дії.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.12.2011 року ОСОБА_8 вселена в квартиру АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_8 в користуванні цією квартирою (а.с. 38-44)

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржила його, у зв'язку з чим цивільна справа була направлена до апеляційного суду міста Києва.

Одночасно ОСОБА_4 звернулася до відповідача зі скаргою на дії судді при розгляді вищезазначеної цивільної справи, користуючись правом, передбаченим частиною другою статті 84 Закону, згідно з якою право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Відповідно до частини першої статті 84 Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Таким органом, у розумінні пункту першого частини першої статті 85 Закону, є Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді передбачений статтею 86 Закону, згідно з частиною першою якого дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Частиною другою статті 86 Закону передбачено, що перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом (2453-17) .

Частина шоста статті 86 Закону передбачає, що член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Як вбачається з матеріалів справи, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_7 провів перевірку скарги (заяви) ОСОБА_4 щодо неправомірної поведінки судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3. та надав висновок з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

При цьому, користуючись правами, передбаченими частиною третьою статті 86 Закону, в ході перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України витребував копії окремих документів з матеріалів справи та інші документи (а.с. 38-78, 82-101), пояснення судді (а.с. 79-81), що підтверджується матеріалами дисциплінарної справи № 8вк-20046/11.

Згідно з частиною сьомою статті 86 Закону питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

У відповідності до приписів зазначеної норми Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму засіданні 29 березня 2012 року прийняла рішення № 2039/дп-12, яким відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_4.

Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлені статтею 91 Закону, згідно з пунктом восьмим частини першої якої вона розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності зазначені у частині першій статті 83 Закону, згідно з якою суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) зазначення в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру завідомо неправдивих відомостей.

Як вбачається зі скарги позивача, вона, посилаючись на пункти 1, 2, 3 частини першої статті 83 Закону, фактично вважає незаконними дії судді по відмові у задоволенні клопотань та у прийнятті певних доказів, що є по своїй суті процесуальними діями.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 (v0008700-07) року 8 «Про незалежність судової влади» оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Конституційний Суд України у рішенні №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року (v002p710-11) зазначив, що оцінка вчинених суддею процесуальних дій до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.

Враховуючи, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень, до повноважень жодного іншого органу, зокрема, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, це не відноситься.

Також позивач вважає спірне рішення незаконним, оскільки відповідачем порушені приписи частини другої статті 97 Закону, оскільки в оскаржуваному рішенні не відображені мотиви відмови у відкритті дисциплінарного провадження, перевірене тільки порушення щодо невжиття суддею заходів по розгляду її заяви про надання звукозаписів, а інші порушення, про які вона повідомляла у скарзі, не перевірялися.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 97 Закону рішення Комісії викладаються в письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад Комісії, питання, що розглядалося, мотиви прийнятого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії, які брали участь у засіданні. ОСОБА_4 вважає, що і спірному рішенні не наведено жодних мотивів щодо порушення суддею порядку повідомлення осіб про судові засідання.

Разом з тим, в рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.03.2012 року зазначено, що розгляд справи відбувався з обов'язковим повідомленням осіб, які брали участь у справі.

Також позивач вважає, що у спірному рішенні відповідача не наведені мотиви щодо порушень судді про відмову у задоволенні клопотання про допит свідків, неприйняття до уваги доказів, які були заявлені та приєднані до справи під час ведення справи суддею Астаховою О.О., неприйняття належних та допустимих доказів без наведення підстав відмови у їх прийнятті.

Разом з тим, в рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.03.2012 року вказано, що представники позивача та відповідача особисто брали участь у судових засіданнях, надавали пояснення по суті предмету спору, заявляли клопотання про витребування доказів та виклик свідків, що було предметом обговорення під час розгляду судової справи, за результатами їх розгляду судом постановлялись ухвали, ці обставини підтверджується матеріалами цивільної справи та зафіксовані у журналах судових засідань.

Крім того, у судовому засіданні позивач пояснила, що фактично не згодна саме з мотивами, зазначеними у спірному рішенні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач перевірив всі вказані в скарзі (заяві) порушення судді та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що встановлені факти та обставини не можуть свідчити про допущення суддею істотного порушення норм процесуального права.

Стосовно порушення суддею Кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року, та порушення нею присяги судді слід зазначити наступне.

У своїй скарзі (заяві) ОСОБА_4 посилається на порушення суддею ОСОБА_3. статті першої Кодексу професійної етики судді, згідно з якою суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; статті п'ятої Кодексу, відповідно до якої суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні; статті сьомої Кодексу, якою встановлено, що суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб; та статті 55 Закону, в якій викладений зміст присяги.

Разом з тим, і у своїй скарзі (заяві), і у позові ОСОБА_4 зазначила, що порушення суддею Кодексу професійної етики судді та порушення нею присяги судді полягає саме у порушеннях, зазначених вище (порушення порядку повідомлення осіб про судові засідання, відмова у задоволенні клопотання про допит свідків, неприйняття до уваги доказів, які були заявлені та приєднані до справи під час ведення справи суддею Астаховою О.О., неприйняття належних та допустимих доказів без наведення підстав відмови у їх прийнятті). Оцінка діям відповідача стосовно встановлення цих порушень викладена вище.

Стосовно проведення перевірки щодо дотримання законності під час повторного розподілу цивільної справи, у скарзі (заяві) позивач про це зазначала, але у позові вона не посилається на відсутність мотивів у спірному рішенні з цього приводу.

Позивач у позові зазначає, що на інформаційний запит вона отримала відповідь, в якому вказано, що 30.03.2012 року їй направлено повідомлення про прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення від 29.03.2012 року, що є публічною інформацією. Їй відмовили у наданні копії цього рішення та не роз'яснили про місячний строк оскарження цього рішення до Вищого адміністративного суду України.

Копію оскаржуваного рішення вона отримала від адміністрації Президента України 28.04.2012 року, яка, в свою чергу, отримала її від відповідача, в зв'язку з чим вказала на неправомірність відмови у наданні інформації за запитом громадянина, та надання тієї ж інформації після звернення громадянина до Адміністрації Президента України.

Разом з тим, позовних вимог про неправомірність дій по ненаданню копії рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи, ОСОБА_4 не заявляла, зазначивши ці обставини для підтвердження того, що не пропустила строк звернення до суду.

Оскільки доводи позивача про відсутність мотивів прийнятого рішення, розгляд не всіх порушень, викладених у скарзі, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла законне та обґрунтоване рішення від 29 березня 2012 року № 2039/дп-12, яким відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_4, у зв'язку з чим відмовляє ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.