Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 2а/489/261/14 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, третя особа - Миколаївська обласна організація Всеукраїнського товариства політичних в'язнів та репресованих, про зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, третя особа - Миколаївська обласна організація Всеукраїнського товариства політичних в'язнів та репресованих, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з 16 січня 2014 року, як реабілітованій особі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач нараховує і виплачує позивачу підвищення до пенсії у розмірі значно меншому, ніж встановлено ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва нарахувати і виплатити ОСОБА_4 у відповідності до п."г" ч.1 ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 16 січня 2014 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в УПФ в Ленінському районі м. Миколаєва і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Позивач має статус члена сім'ї реабілітованого, який був примусово переселений, що підтверджується довідкою УМВС України в Миколаївській області від 19 липня 1995 року № 1/С-24.

17 червня 2014 року позивач звернувся до УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва із заявою про перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який складає 25% від мінімальної пенсії за віком.

Проте, у здійсненні перерахунку та виплати доплати до пенсії в розмірі, передбаченому вказаним вище Законом, УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва відмовлено, оскільки, підвищення до пенсії членам сім'ї реабілітованих у розмірі 43,52 грн. встановлено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 (654-2008-п) "Про підвищення пенсійного забезпечення громадянам".

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у правозастосовчій діяльності органи державної мають керуватися насамперед законами, які мають пріоритетне значення над підзаконними нормативно-правовими актами, а тому позивач відповідно до п."г" ч.1 ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має право на підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16 січня 2014 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно п."г" ч.1 ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва для здійснення розрахунку доплати до пенсії застосовувалась постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 (654-2008-п) "Про підвищення пенсійного забезпечення громадян".

Згідно п. 4 вказаної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що з 01 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, є підзаконним нормативно-правовим актом, у той час, як п."г" ч.1 ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має вищу юридичну силу і є спеціальною правовою нормою, яка регулює спірні правовідносини.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що за загальними засадами пріоритету законів над підзаконними актами при визначенні позивачу розміру підвищення до пенсії застосуванню підлягає п. "г" ч. 1 ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не положення Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 (654-2008-п) "Про підвищення пенсійного забезпечення громадянам", які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до п.6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відтак, відповідач неправомірно виплачував підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено п."г" ч.1 ст. 77 зазначеного Закону.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як члену сім'ї реабілітованих громадян відповідно до п. "г" ч.1 ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 16 січня 2014 року.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва - відхилити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.