Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року

у справі № 2-а-886/08

за позовом Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

Великолепетиська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі -відповідач) про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 107,55 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суб'єкт владних повноважень не довів правомірності застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року апеляційну скаргу Великолепетиської МДПІ Херсонської області задоволено. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь держави 9 107,55 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року та залишення в силі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем проведено перевірку магазину «Таврія», що належить відповідачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 2107035/2301/2287015124/136 від 09 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято рішення № 0000232301 від 19 березня 2008 року, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 107,55 грн.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем пунктів 1, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) у зв'язку з проведенням розрахункової операції на суму в розмірі 3,25 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, а також невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному звіті реєстратора розрахункових операцій, на 1 818,26 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Абзацом 26 статті 2 Закону № 265/95-ВР передбачено, що місце проведення розрахунків -це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (833-2006-п) , забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, продавцем магазину «Таврія»ОСОБА_4 готівкові кошти, які знаходились на місці проведення розрахунків з урахуванням суми проведеної розрахункової операції, перераховано власноруч. При цьому, продавець зазначила, що зауваження щодо проведення перевірки у неї відсутні.

Згідно із статтею 22 Закону № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .