к-5457/10-с Про визнання дій протиправними та скасування акта перевірки - 29.05.2012 Прийняття

ОСОБА_3 (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Херсонській області Іщенка Івана Валерійовича (далі -відповідач-1) та Старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Херсонській області Темнікова Олександра Олександровича (далі -відповідач-2) про визнання дій щодо складання акту перевірки № 21220037/0235 від 08 січня 2008 року протиправними та скасування зазначеного акту перевірки.

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 07 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 07 квітня 2008 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року та прийняти нове рішення, яким захистити порушені права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08 січня 2008 року відповідачами на підставі затвердженого графіку перевірок суб'єктів підприємницької діяльності та відповідно до направлень № 105/235 від 02 січня 2008 року та № 102/235 від 02 січня 2008 року проведено передвіку господарської одиниці -магазину, в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність.

За результатами перевірки складено акт № 21220037/0235 від 08 січня 2008 року, яким встановлено порушення позивачем пунктів 5, 6, 9, 10, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) та статей 11, 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, судами встановлено, що при проведенні перевірки зазначеної господарської одиниці була присутня продавець магазину, яка відмовилась назвати своє прізвище, зауважень до акту перевірки не вносила та відмовилась від його підпису.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 509-XII (509-12) ) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Статтею 15 Закону № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону (265/95-ВР) здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб'єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб'єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.

При цьому, пунктом 2.10 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 11 жовтня 2005 року № 441 (v0441225-05) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що за результатами проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу складається типовий акт.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_3 з позовною заявою) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 07 квітня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 07 квітня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .