Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року

у справі № А27/127-07

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі -позивач) до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000691720/0/24729 від 22 червня 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2007 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_3 за період діяльності з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої складено акт № 878/17-2.2225712532 від 22 травня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000691720/0/24729 від 22 червня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16 235,01 грн. (10 823,34 грн. -основний платіж, 5 411,67 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), оскільки, позивачем не надано документів (актів приймання виконаних робіт, форм № КБ-3, кошторисів), які б засвідчували будівництво основних фондів з метою їх подальшого використання у виробництві в межах господарської діяльності.

Крім того, судами встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та Нікопольським комунальним підприємством «Міські автомобільні дороги»(підрядник) укладено договір підряду від 12 лютого 2004 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується збудувати продуктовий магазин з кафетерієм по вул. В. Усова, 47/1.

Також, між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та Приватним підприємством «Фаєрволл»(підрядник) укладено договір підряду № 3/05 від 08 березня 2007 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи за адресою: м. Нікополь, вул. В. Усова, 47/1.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_3 включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних будівельних матеріалів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, на підтвердження факту будівництва (спорудження) основних фондів (основних засобів) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності позивачем надано рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 496/3 від 09 жовтня 2002 року «Про дозвіл ФОП ОСОБА_3 на проектування та будівництво магазину з кафетерієм на вул. В. Усова, 47/1»; комплексний висновок Державного підприємства «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи»№ 2086 від 30 грудня 2003 року по робочому проекту продуктового магазину з кафетерієм на двадцять чотири посадочні місця по вул. В. Усова, 47/1 в м. Нікополі; висновок експертизи з питань охорони праці Державного підприємства «Придніпровський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці України»від 12 грудня 2003 року; договір оренди земельної ділянки від 12 серпня 2003 року, укладений між Нікопольською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар); дозволи на виконання будівельних робіт № 1263 від 20 січня 2004 року та № 1263 від 18 січня 2005 року по вул. В. Усова, 47/1 в м. Нікополі; акти приймання виконаних підрядних робіт за липень 2004 року та жовтень 2005 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .