Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Калашнікової О.В.

Леонтович К.Г.

Мороз Л.Л.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Приватного підприємства «Продовольча компанія «Скіф-Черкаси»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Продовольча компанія «Скіф-Черкаси»до Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області про визнання нечинним рішення про застосування економічних санкцій, -

У квітні 2010 року Приватне підприємство «Продовольча компанія «Скіф-Черкаси»(Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області (Держінспекція), в якому просило скасувати рішення відповідача №24 від 09.02.2010р. про вилучення необґрунтовано отриманої виручки та штрафу.

В позові вказує, що за результатами перевірки дотримання на Підприємстві порядку формування та застосування цін на окремі види продовольства, відповідачем складено акт № 0235 від 08.02.2010 року про порушення вимог постанови КМУ від 17.10.2007 року № 1222 (1222-2007-п) «Про затвердження порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари»(Порядок) та розпорядження Черкаської облдержадміністрації від 09.01.2008 року № 3 «Про рентабельність виробництва борошна і хліба та декларування зміни цін на основні продовольчі товари»зі змінами від 01.04.2008 року № 97, за період роботи з 01.05.2009 року по 31.01.2010 року.

Рішенням відповідача № 24 від 09.02.2010 року за встановлені порушення застосовані економічні санкції у сумі 1 369 800, 00 грн., з яких 456 600, 00грн -сума необґрунтованої виручки, а 913 200, 00 грн. -штраф.

Вважаючи, що рішення про застосування економічних санкцій прийнято відповідачем на підставі розрахунків, які не відповідають фактичним обставинам справи, та посилаючись на допущені Держінспекцією під час перевірки порушення, просив скасувати зазначене рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того, чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративний справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції стягнув з відповідача суми санкцій за встановлені в акті перевірки Державною інспекцією порушення державної дисципліни цін.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції задовольнив позов з посиланням на обґрунтованість застосування суми економічних санкцій відносно позивача.

Між тим такі висновки судом зроблено без урахування та встановлення в судовому рішенні всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідальність за порушення державної дисципліни цін передбачена ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», відповідно до якої вся необґрунтовано отримана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.2001 року (z1047-01) (далі-Інструкція № 298) підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п.2.1 Інструкції (z1047-01) необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції ( послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства. Виручка від реалізації продукції ( товарів, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу ( товарів, робіт, послуг).

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, в тому числі і у частині нарахованої позивачем суми необґрунтовано отриманої виручки та штрафних санкцій позивач в касаційній скарзі вказує на те, що суди безпідставно проігнорували його доводи в цій частині та дали неправильну оцінку наявним в матеріалах справи видатковим накладним про отримання товару за період, що підлягав перевірці Державною інспекцією та розрахункам відповідача про фактично отриману виручку.

З матеріалів справи вбачається, що Державною інспекцією при проведені перевірки не було встановлено факту надходження виручки від реалізації продукції та її розмір. Під час перевірки сума виручки розраховувалася на підставі видаткових накладних на продукцію, які свідчать про кількість продукції, що була відпущена, та її сумарну ціну

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність визначеного Державною інспекцією розміру необґрунтовано отриманої Товариством виручки від реалізації продукції.

Матеріали справи свідчать, що зазначені обставини з посиланням на докази та вимоги закону суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, не надав їм оцінки, чим позбавив можливості суд касаційної інстанції перевірити обґрунтованість висновків судових рішень щодо законності дій позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення апеляційної інстанції постановлене з порушенням норм процесуального права, які не можуть бути усунені в суді касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Продовольча компанія «Скіф-Черкаси»задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

з оригіналом згідно

помічник судді А.О. Кулеша