Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 -без змін.

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з вересня 2005 року ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ України та з серпня 2006 року призначена слідчим слідчого відділу Микитівського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. 11.09.2009 позивач подала рапорт начальнику Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням в зв'язку з тим, що її не влаштовує заробітна плата та режим роботи. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 21.10.2009 № 378о/с ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ згідно підпункту «ж»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням), з 23.10.2009. Посилаючись на порушення відповідачем процедури звільнення ОСОБА_2 звернулася до суду.

Відповідно до підпункту «ж»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Пунктом 68 вищенаведеного Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Судами було встановлено, що 11.09.2009 позивач подала рапорт про звільнення її за власним бажанням без зазначення конкретної дати звільнення, а наказом ГУМВС у Донецькій області від 21.10.2009 її звільнено зі служби з 23.10.2010. Такі дії відповідача суперечить вимогам пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки за його змістом, до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Крім того, згідно листків непрацездатності від 17.09.2009 серія АБУ № 785664, від 09.10.2009 серія АБУ № 785908, від 19.10.2009 серія АБУ № 794752 ОСОБА_2 у період з 17.09.2009 по 08.11.2009 перебувала на лікарняному. Отже, винесення оскаржуваного наказу від 21.10.2009 № 378о/с та безпосереднє звільнення позивача відбулося в період її тимчасової непрацездатності, що є порушенням трудових прав останньої.

Також в порушення вимог підпункту «ж»пункту 64 Положення керівництвом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області підстави написання позивачем заяви про звільнення не з'ясовувались, бесіда щодо звільнення не проводилась, поважність причин, що перешкоджають виконанню нею своїх посадових обов'язків не з'ясовувалась.

Отже, дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо звільнення позивача зі служби до закінчення трьохмісячного строку попередження є неправомірними, а тому наказ від 21.10.2009 № 378о/с підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права -судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 21.10.2009 № 378о/с та поновити ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділу Микитівського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 23.09.2009.

Стягнути з Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2009 по 23.09.2010.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.