Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛиски Т.О., Ліпського Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області

на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі -УПФУ) у м. Хмільнику Вінницької області, Державного казначейства України про перерахунок пенсії,

У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання відмови протиправною та зобов'язання перерахувати доплату до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просив визнати протиправними дії УПФУ у м. Хмільнику Вінницької області та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу з 22 травня 2008 року по листопад 2009 року в сумі 1859,20 грн.

Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 березня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано дії УПФУ в м. Хмільнику Вінницької області по неналежному нарахуванню та виплаті щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»ОСОБА_4 неправомірними. Зобов'язано УПФУ в м. Хмільнику Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 травня 2008 року по листопад 2009 року в сумі 1859,20 грн. Зобов'язано Державне казначейство України виділити та перерахувати необхідні кошти УПФУ в м. Хмільнику Вінницької області для виплати ОСОБА_4 нарахованої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по листопад 2009 року відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) .

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано статтю 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Звертає увагу на те, що порядок розрахунку мінімальної пенсії за віком не може бути застосований для нарахування підвищення до пенсії дітям війни, крім того, чинним законодавством не визначено за рахунок яких коштів і джерел здійснюється нарахування та виплата зазначеного підвищення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, -10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) також були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 (v010p710-08) року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Зазначена норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, законодавчих підстав для відмови в застосуванні положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не було. Тому нарахування та виплата у 2009 році особам, що мають статус «дитина війни»підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) .

Таким чином, частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, правильно вважали, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, з 22 травня 2008 року по листопад 2009 року.

Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, не визначення поняття «мінімальна пенсія за віком», правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Станом на 22 травня 2008 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.