колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про захист права на пенсійне забезпечення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є дружиною померлого військовослужбовця, який проходив службу у Збройних Силах та був звільнений в запас з призначенням йому пенсії. Після його смерті позивачу була призначена пенсія в разі втрати годувальника.

Вважає, що розрахунок пенсії є неправильний та проведений з порушенням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (2262-12) , оскільки в грошове забезпечення померлого чоловіка позивача не включені премія в розмірі 33,3% та інші передбачені надбавки.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2007 року -без змін.

Судові рішення були мотивовані тим, що право на надбавки, які просила включити в перерахунок призначеної пенсії позивач, її чоловік не набув, оскільки прийнятими нормативними актами зазначені надбавки були введені вже після звільнення чоловіка позивача з військової служби.

Стосовно премії було визначено, що вона не є додатковим видом грошового забезпечення, а нормативні акти, які вводили її в дію, не передбачали включення останньої до грошової суми, з якої здійснюється нарахування пенсії.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника -чоловіка ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який був звільнений з військової служби в запас за віком з 22 травня 1985 року з призначенням йому пенсії військовослужбовця.

Відповідно до положень статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ при обчисленні пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей»від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) передбачено, що пенсії особам зазначеної категорії військовослужбовців обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується їм на день звільнення з військової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців»від 6 квітня 1998 року № 452 (452-98-п) , якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, премія, що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначене преміювання військовослужбовців було запроваджене на підставі Указу Президента України «Про грошове забезпечення військовослужбовців»від 4 жовтня 1996 року № 923 (923/96) та здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців»від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) . Проте наведеними нормативними актами не визначено, що ці премії віднесені до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців і що вони підлягають врахуванню при визначенні суми грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія.

Оскільки премія не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, тому вона не могла бути врахована чоловіку позивача при нарахуванні пенсії.

Що стосується інших надбавок, про врахування яких просила позивач, то щомісячні надбавки військовослужбовцям, встановлені Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України»від 14 липня 1999 року № 847 (847/99) в розмірі 40% посадового окладу, Указом Президента України «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»від 23 лютого 2002 року № 173 (173/2002) у розмірі 100% грошового забезпечення, Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу»від 5 травня 2003 року №389 (389/2003) у розмірі до 90% грошового забезпечення, не є підвищенням грошового забезпечення, з якого чоловіку позивача нарахована пенсія, а новими видами грошового забезпечення, яких він під час його служби в Збройних Силах не отримував, а тому ці надбавки не могли бути враховані йому при перерахунку пенсії.

Крім цього, зазначеними указами не передбачено перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв'язку із запровадженням цих надбавок.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що передбачених чинним законодавством підстав для проведення позивачу за період до 1 січня 2005 року перерахунку призначеної пенсії її чоловіка, який помер 3 серпня 2003 року, та пенсії в разі втрати годувальника з урахуванням премії та інших надбавок немає.

Законом України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»від 15 червня 2004 року № 1769-IV (1769-15) було встановлено, що при обчисленні пенсій відповідно до частин п'ятої - восьмої цієї статті в розрахунок включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством на день призначення цих пенсій.

При цьому пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону (2262-12) було визначено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (2262-12) , мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону (2262-12) та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії. У разі якщо внаслідок перерахунку за нормами цього Закону (2262-12) розмір пенсії або виплачуваної в період з 1 січня 2005 року до 1 січня 2006 року її частини зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, при звільненні з дійсної військової служби ОСОБА_2 та, відповідно, після його смерті й ОСОБА_1 призначена та перерахована пенсія у відповідності з вимогами чинного на той період законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.