колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області на постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 7 вересня 2011 року,

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є матір'ю малолітньої дитини та відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області ради проводило нарахування та виплату вказаної допомоги в меншому розмірі, тому позивач просила поновити строк звернення до суду; визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 9 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1711,59 грн.

Постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено позивачу строк звернення до суду. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області щодо відмови у позивачу у донарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зобов'язано відповідача нарахувати ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням здійснених виплат. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням здійснених виплат. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 7 вересня 2011 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області залишено без задоволення, а постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 грудня 2009 року - без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини та відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно з пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (2811-12) розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Пунктом 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» було зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , пункт 14 статті 71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 та пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області залишити без задоволення, а постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 7 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.