Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Штульман І.В., Лиски Т.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ»Державної прикордонної служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, третя особа: Окремий відділ обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт», про визнання протиправним та скасування рішення, -

У листопаді 2009 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення та дії щодо анулювання візи НОМЕР_1 від 09 вересня 2009 року, виданої ОСОБА_4 на перебування в Україні строком до 09 вересня 2010 року, та заборони ОСОБА_4 на в'їзд в Україну терміном на 5 років до 26 серпня 2014 року, щодо надання доручення Державній прикордонній службі України стосовно заборони ОСОБА_4 на в'їзд до України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2010 року адміністративний позов задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України і його структурних підрозділів та посадових осіб щодо заборони ОСОБА_4 на в'їзд до України терміном на 5 років - до 26 серпня 2014 року.

Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, його структурних підрозділів та посадових осіб щодо надання доручення Державній прикордонній службі України про заборону ОСОБА_4 на в'їзд до України.

Визнано протиправним та скасовано постанову Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ»Державної прикордонної служби України (структурний підрозділ ВПС «Бориспіль-2») про відмову ОСОБА_4 в пропуску через державний кордон від 10 вересня 2009 року.

Визнано протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ»Державної прикордонної служби України (структурний підрозділ ВПС «Бориспіль-2») щодо відмови в пропуску позивача через державний кордон України 10 вересня 2009 року та щодо вчинення відміток (відбитків штампів, записів) у паспорті ОСОБА_4 про анулювання візи НОМЕР_1 від 09 вересня 2009 року і про заборону на в'їзд до України терміном на 5 років - до 26 серпня 2014 року та зобов'язано усунути порушення права позивача шляхом відновлення стану, який існував до вчинення протиправних дій.

В іншій частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року це рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є громадянином Йорданії, і йому 09 вересня 2009 року було відкрито багаторазову (М) візу на в'їзд в Україну НОМЕР_1

10 вересня 2009 року позивачу проставлено штампи у закордонному паспорті «Заборонено в'їзд в Україну»та «Анульовано». У цей же день на підставі ч. 2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців» начальником ВПС «Бориспіль-2»прийнято постанову про відмову позивачу в пропуску через кордон, яку йому оголошено в присутності перекладача арабської мови.

Частиною другою статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців» встановлено, що в'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

- якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;

- якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що єдиною підставою для вчинення оскаржуваних дій було доручення Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України від 26 серпня 2009 року №9/7-3912т. (вх. від 27 серпня 2009 № В-736т), яке має ступінь секретності згідно Закону України «Про державну таємницю» (3855-12) .

Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України «Про інформацію» (2657-12) , Законом України «Про державну таємницю» (3855-12) , міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КАС України розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом.

Питання про розгляд справи у закритому судовому засіданні (повністю або в частині) вирішується з ініціативи суду або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі у попередньому судовому засіданні або на початку чи в ході судового розгляду.

Приймаючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутні будь-які з наведених ч. 2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців»умови, що перешкоджають в'їзду на територію України позивачу, а відповідачами не було доведено їх існування.

Проте такий висновок суду першої інстанції прийнято без урахування всіх фактичних обставин у справі, тобто без дослідження доказу, який послугував підставою для вчинення оскаржуваних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо необхідності дослідження в судовому засіданні письмового доручення Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України від 26.08.09 № 9/7-3912т. (вх. від 27.08.09 № В-736т), оскільки саме воно було підставою для вчинення оскаржуваних дій.

Наведені обставини були правильно враховані судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано прийняв рішення про скасування ухвали суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.