Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Харченка В.В.

Суддів: Бим М.Є.

Чалого С.Я.

Секретар судового

засідання Ніколенко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційними скаргами Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" та Миколаївської обласної державної адміністрації на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах Державного комітету України із земельних ресурсів, Фонду Державного майна України до Миколаївської обласної державної адміністрації, треті особи: Миколаївська міська рада, Міністерство транспорту та зв'язку України, Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт", Іноземне підприємство "Хімтранс-Україна" про визнання протиправним та скасуваня розпорядження,-

У травні 2010 року заступник Генерального прокурора України в інтересах Державного комітету України із земельних ресурсів та Фонду Державного майна України звернувся з позовом до Миколаївської обласної державної адміністрації, треті особи: Миколаївська міська рада, Міністерство транспорту та зв'язку України, Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт", Іноземне підприємство "Хімтранс-Україна" про визнання протиправним та скасуваня розпорядження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 16 травня 2008 року № 215-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іноземному підприємству «Хімтранс-Україна»для будівництва комплексу з перевантаження експортно-імпортних добрив на причалі № 13 по вул. Заводській в Заводському районі міста Миколаєва для набуття права оренди на аукціоні».

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" та Миколаївська обласна державна адміністрація в касаційних скаргах просять його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Миколаївської міської ради № 33/22 від 20 травня 2005 року Державному підприємству «Миколаївський морський торговельний порт» видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 766 203 кв. м.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 16 травня 2008 року №215-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ІП «Хімтранс-Україна»для будівництва комплексу з перевантаження експортно-імпортних добрив на причалі № 13 по вул. Заводській в Заводському районі м. Миколаєва для набуття права оренди на аукціоні та вилучено земельну ділянку загальною площею 1,058 га забудованих земель із земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Миколаївський морський торговельний порт».

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України (2768-14) (у редакції на момент прийняття спірного розпорядження), державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Абзацом 3 п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що виключно в межах компетенції органу приватизації є вирішення питання щодо розпорядження вказаною категорією земельних ділянок (передача у власність чи в користування).

Відповідно до ст.. 78 Земельного кодексу України (2768-14) структура власності на землю розкривається через такі земельно-економічні і державно-організаційні елементи, як володіння, користування і розпорядження землею (земельною ділянкою).

Земельні відносини, у тому числі відносини власності на землю, опосередковуються нормами права і набувають характеру земельних правовідносин. Звідси право власності на землю -це закріплене у земельно-правових нормах право громадянина, юридичної особи, територіальної громади чи держави в особі уповноважених органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування володіти, користуватися і розпоряджатися належному йому землею (земельною ділянкою) і законодавче забезпечення цих прав.

Зміст права власності на землю полягає в тому, що власнику в повному обсязі належать усі три види правомочностей, тобто право володіти, користуватися і розпоряджатися. Окремі з цих правомочностей можуть належати і не власникам. Так, володіти земельною ділянкою на законних підставах можуть орендарі, землекористувачі тощо.

ЗК України встановлює, що земля може перебувати у приватній, комунальній і державній власності.

Розмежування земель державної і комунальної власності здійснюється за рішенням компетентного органу виконавчої влади відповідно до Закону про розмежування права державної та комунальної власності, прийнятого 05 лютого 2004 року

Необхідно зазначити, що чинний Земельний кодекс України (2768-14) серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає таке рішення суб'єкта владних повноважень як затвердження землепорядної документації та вилучення земельної ділянки, тому колегія суддів вважає, що голова Миколаївської облдержадміністрації не перебирав на себе повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Частиною 2 ст. 149 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад вцщовідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Таким чином, статтею 149 ЗК України, яка є спеціальною нормою з питань вилучення земельних ділянок, наведений вичерпний перелік субєктів, які наділені правом вилучення земельної ділянки.

Фонд Державного майна України та його підрозділи до таких суб'єктів не відносяться.

Що стосується тверджень Фонду державного майна України про знаходження на спірній земельній ділянці споруд та не вирішення облдержадміністрацією при прийнятті розпорядження питання про зміну цільового призначення та категорії земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржуваним розпорядженням цільовим призначенням земельної ділянки зазначено будівництво перевантажувального комплексу генеральних вантажів, а категорія земельної ділянки залишилась незмінною -землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення ( п.1. ст.. 19 ЗК України). У даному розпорядженні відсутні дані про передачу в оренду будь-якого державного майна і тим більше причалів чи гідротехнічних споруд. З наявних у матеріалах справи даних вбачається, що споруди, які знаходяться на спірній земельній ділянці перебувають у занедбаному стані і тривалий час не використовуються портом.

Колегія суддів враховує і те, що що право розпорядження землею може бути обмежене законом (звужене), в тому числі зведене до певних проявів (складових). Так, ст..ст. 123, 124, 149, 151 ЗК України, що відповідно визначають порядок надання земельних ділянок державної власності у постійне користування, оренду, вилучення земельних ділянок та погодження питань, пов'язаних з їх вилученням, серед органів виконавчої влади, які приймають рішення з відповідних питань, державних органів приватизації не передбачено.

Крім того, слід звернути увагу, що ч.6 ст. 93 ЗК України визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Таким Законом є Закон України «Про оренду» (161-14) , статтею 4 якого серед орендодавців земель державної власності також не передбачено державних органів приватизації.

Отже на момент прийняття спірного розпорядження Фонд Державного майна України не мав повноважень щодо вилучення земельних ділянок державної власності та надання їх в оренду. Колегія суддів враховує і те, що основним завданням Фонду державного майна України є здійснення захисту майнових прав держави.

Згода землекористувача -Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»на вилучення земельної ділянки була надана листом від 23.08.06 р. № 2469. У свою чергу Міністерство транспорту та зв'язку України у листі від 18.01.06 р. №232/04/10-06 теж не заперечувало проти відведення земельної ділянки іноземному підприємству «Хімтранс-Україна», зазначало, що надання в оренду земельної ділянки стврить додаткові робочі місця, збільшить обсяги вантажоперевезень шляхом залучення інвесторів.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідач, при вилученні земельної ділянки у державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»діяв у межах та у спосіб встановлений законодавством.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження містить у собі лише волевиявлення відповідача щодо вилучення земельної ділянки з метою подальшої організації аукціону, тобто таке розпорядження відповідача було лише підготовчим етапом для організації аукціону, а тому оскаржене розпорядження не є розпорядженням земельною ділянкою у розумінні ст.. 17 та ч. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , під яким слід розуміти визначення юридичної долі земельної ділянки з набуттям іншими особами речового права на неї.

При вирішенні спору колегія суддів також враховує й те, що як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.06.08 року, яке залишено у силі постановою Вищого господарського суду України, Миколаївську міську раду зобов'язано укласти з Іноземним підприємством «Хімтранс-Україна»договір оренди спірної земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 215-р від 16.05.08 року прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, а тому не підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалено відповідно до закону та скасоване судом апеляційної інстанції помилково, що, відповідно до вимог статті 226 КАС України, є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" та Миколаївської обласної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року -скасувати, залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .