Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Калашнікової О.В.

Леонтович К.Г.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі за позовом ТОВ «Українська національна стивідорна компанія» до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій та припису,

В квітні 2010 року ТОВ «Українська національна стивідорна компанія» звернулось до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

В позові зазначає, що Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області безпідставно вважає, що позивач з порушення п.2.1.2.11 «Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України»згідно з рахунком від 23.03.2009 р. № СД-0000067 додатково до акордної ставки за перевантаження 318,220 тон заготовки сталевої на судно «МООN LIGНТ»неправомірно стягнуло з ТОВ «Компанія Мар Шиппинг»плату за додаткову послугу з кріплення вантажу з використанням фумігованої сепарації, за що отримало виручку в розмірі 1347,66 грн. Зазначає, що відповідач помилково рахує, що зазначена виручка є плата за роботу докерів-механізаторів по кріпленню вантажів в трюмах судна, яка включена до переліку робіт, що оплачуються за акордними ставками.

Посилаючись на те, що виручка в розмірі 1347,66 грн. є тільки відшкодуванням витрат, пов'язаних з придбанням матеріалів (стрічки кріпильної та замків, які були використані для кріплення вантажу в трюмі судна, для уникнення зміщення вантажу при транспортуванні морем), ТОВ «Українська національна стивідорна компанія»просить скасувати рішення №74 від 26.03.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким у позивача вилучено в дохід держави 1347,66 грн. та припис № 88 від 26.03.2010 року «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни пін», винесених Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області за результатами планової перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того, чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сума 1347,66 грн. не є платою докерам-механізаторам за кріплення вантажу на судні, яке має оплачуватися за акордними ставками, а компенсація витрат ТОВ «Українська національна стивідорна компанія»на придбання 170 метрів крапельної стрічки та 136 замків, що підтверджується актом списання матеріалів та актом -рахунком за підписом капітана судна «МООN LIGНТ», а тому суди дійшли до висновку про протиправність прийнятих відповідачем рішень та обґрунтовано їх скасували.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновками судів, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області проведено планову перевірку ТОВ «Українська національна стивідорна компанія»щодо дотримання діючого порядку застосування тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у морських портах України за період з 01.03.2009 року по 01.03.2010 року, за результатами якої складено акт №000157 від 22.03.2010 року про порушення позивачем п.2.1.2.11 «Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у морських портах України» (z0476-95) , затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України. В акті зазначено, що позивач додатково до акордної ставки за перевантаження 318,220 тонн заготовки сталевої на судно «МООN LIGНТ»неправомірно стягнуло з ТОВ «Компанія «Мар Шиппинг»плату за додаткову послугу з кріплення вантажу з використанням фумігованої сепарації у розмірі 175,02 доларів США. Сума додатково отриманої виручки за даним рахунком склала 1347,66 грн. У відповідності зі ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та п.п. 1.4, 3.8 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій (z1047-01) відповідачем прийнято рішення від 26.03.2010р. №74 про стягнення з ТОВ Українська національна стивідорна компанія»додатково отриманої виручки у розмірі 1347,66 грн. і штрафу у розмірі 2695,32 грн. Приписом №88 від 26.03.2010 року «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін» позивача зобов'язано в місячний термін усунути відповідні порушення щодо приведення цін'.(тарифів) у відповідність до вимог діючого законодавства, додаткову отриману виручку в сумі 1347,66 грн. зі штрафом в подвійному розмірі сплатити до державного бюджету та повідомити відповідача про вжиті заходи.

Правовою підставою прийняття відповідачем рішення про застосування економічних санкцій є норма пункту 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (507-12) , відповідно до якої вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, тарифи, які застосовуються портами за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт встановлені «Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України», затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392 (z0476-95) .

Відповідно до п. 2.1.2.11 цього Збірника (z0476-95) в перелік робіт, які оплачуються за акордними ставками включаються укладання та укріплення вантажів у трюмах і на палубах суден за допомогою талрепів, затискачів та з'єднувальних скоб, сталевих стрічок та замків, за винятком спецзакріплень та вартості матеріалів.

Згідно 2.1.1.12 зазначеного Збірника (z0476-95) необхідні для навантаження, кріплення, перевезення та вивантаження вантажу матеріали, обладнання та пристосування (жорстка та м'яка сепарація, пиломатеріали, необхідні для

влаштування настилів, кріпильні матеріали, брезенти, тимчасове обладнання для перевезення живності та спецвантажів та ін.) надаються вантажовідправниками або портами за рахунок вантажовідправників. Умови та порядок розрахунків між портами та вантажовласниками за роботи і матеріали із сепарації, кріплення та виготовлення спеціальних пристосувань при перевезенні вантажів установлюються на договірній основі.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Компанія Мар Шиппінг»та ТОВ «Українська національна стивідорна компанія»укладено договір щодо здійснення вантажно -розвантажувальних робіт. Актом списання матеріалів №СД -0000095 від 20.03.2009 року та актом -рахунком за підписом капітана судна «МООN LIGНТ»підтверджується висновок судів, що виручка позивача у сумі 1347,66грн. не є платою докерам - механізаторам за скріплення вантажу на судні, яке має оплачуватися за акордними ставками, а є відшкодуванням витрат ТОВ «Українська національна стивідорна компанія», пов'язаних з придбанням ним стрічки кріпильної та замків, які були використані для кріплення вантажу в трюмі судна, для уникнення зміщення вантажу при транспортуванні морем.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових ( штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки та Мінфіну України № 298/519 від 03.12.2001 року (z1047-01) підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог закону.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що оскаржувані рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни, інспекцію винесено безпідставно, тому на законних підставах задовольнили позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.