к/9991/12916/12-с Про стягнення суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - 24.05.2012 Прийняття

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 17.11.2009 року по день винесення рішення.

В позові зазначала, що відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» вона має право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, яку з 17.11.2009 року у відповідних розмірах не отримувала, оскільки відповідач нараховував зазначену допомогу не у відповідності з цим Законом (2811-12) , що призвело до порушення її прав.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» отримувала державну допомогу у розмірі 130 грн.

Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у відповідності до якої (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

Статтею 43 (в редакції, чинній на момент дії правовідносин) зазначеного Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму.

Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено дію ст.ст. 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

Також, пунктом 23 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) частину першу статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» було викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».

При цьому рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 23 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) щодо внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (2811-12) у період 2008 року такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), не визнавались.

Тобто ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є чинною, але також є чинними й вказані норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (2811-12) .

Правові норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (2811-12) в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (107-17) у часі прийняті пізніше за ст. 43 Закону №2240, вони повністю узгоджуються з іншими нормативними актами, які визначають порядок сплати допомоги і джерела фінансування цих виплат, а тому, аналізуючи викладені обставини, враховуючи що законодавством функція виплати допомоги по догляду за дитиною визначена як державна, судова колегія вважає необхідним в даному випадку застосовувати і щодо застрахованих осіб і щодо незастрахованих осіб положення про розмір спірної допомоги, які визначені лише ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (835-17) , «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (2154-17) , «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (2857-17) , змін до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» не вносилось, дія цієї статті не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Порушень цієї норми з боку відповідача у 2009-2011 роках не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які надали правильну правову оцінку обставинам у справі та дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови ОСОБА_4 в задоволені позовних вимог за цей період.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.