ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" травня 2012 р. м. Київ К/9991/57255/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Калашнікової О.В.,
Конюшка К.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 2007-2008 роки, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12)
вона як мати малолітньої дитини має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що вона отримувала цю допомогу в розмірі, меншому, ніж передбачено Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12)
, просила визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період 2007-2008 роки та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області суму коштів недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 2313,41 грн.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 включно з урахуванням виплачених сум на підставі статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16)
.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.12.2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_3, дата народження -ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір'ю малолітньої дитини, у зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Абзацом третім частини другої статті 56, пунктами 7, 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" на 2007 рік зупинено і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07)
пункт 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12)
визнано такими, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР)
.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в частині наявності у позивача з 09.07.2007 року права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а саме у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Разом з тим, враховуючи те, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів, а також зважаючи на те, що відповідачем наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову за вказаний період.
Одночасно з викладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача за 2008 рік, оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2008 року встановлювалась у відповідності до пункту 23 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17)
та статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", якими визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Л.Я. Гончар