Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Штульман І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

У липні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивач просила поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача здійснити ці нарахування за 2008 рік.

Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 17 липня 2009 року позов задоволено повністю.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити ОСОБА_4 нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_4 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням фактично здійснених виплат.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) .

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

За таких підстав судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказані періоди є обґрунтованими.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Наведені обставини були правильно враховані судом апеляційної інстанції, який прийняв законне й обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.

Щодо вимог касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів зауважує, що зазначене рішення вже було скасоване рішенням суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.