к/9991/16413/11-с Про стягнення одноразової грошової допомоги при виході на пенсію - 24.05.2012 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області про стягнення одноразової грошової допомоги при виході на пенсію, -

У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до управління МВС України в Закарпатській області про стягнення одноразової грошової допомоги при виході на пенсію.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 1 1.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 16.02.2010, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Міністерста внутрішніх справ України в Закарпатській області та зобов'язано стягнути з останнього на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при виході на пенсію за три календарні роки служби в органах внутрішніх справ в сумі 10 083,90 грн.

У касаційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення судів - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судами було встановлено, що ОСОБА_2 працював в органах внутрішніх справ України в Закарпатській області з 1962 по 1996 роки, що підтверджується довідкою УМВС України в Закарпатській області. Згідно розрахункового листа № Е-774755 вислуга років позивача на день звільнення складає у календарному обчисленні 38 років 08 місяців 14 днів.

Відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 (393-92-п) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільнення з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я. у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі ( в органах ) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Грошова допомога, передбачена цим пунктом, нараховується відповідно до посадового окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням.

Відповідно до довідки УМВС України в Закарпатській області № 5/491 від 26.07.05, розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 становить 6 722,60 грн., що свідчить про право позивача на отримання одноразової допомоги при виході на пенсію.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 12.06.2007, яка набрала законної сили, встановлено, що при виході ОСОБА_2 на пенсію йому було здійснено нарахування одноразової грошової допомоги при виході на пенсію за 35 років вислуги.

Суди задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що згідно розрахункового листа №Е-774755 вислуга років позивача на день звільнення складає у календарному обчисленні 38 років 08 місяців 14 днів, а також з того, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 12.06.2007 було встановлено, що позивач має право на нарахування одноразової допомоги, яку йому не була здійснено.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що позивач є особою зі спеціальним правовим статусом.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на що не звернув увагу і суд апеляційної інстанції, при розгляді справи помилково не прийнято до уваги Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.19991 № 114 (114-91-п) , і відповідно, неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки було застосовано приписи Кодексу законів про працю України (322-08) , тоді як діяльність позивача регулюється спеціальними нормами.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції).

Наслідки пропущення строків звернення до адмініст ративного суду, визна ченні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності з боку позивача порушень строків звернення до суду, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, також, судами не досліджено та не вирішено питання про поновлення позивачу строків звернення до суду, чи відмови у поновленні строку, як просив відповідач.

Таким чином, приймаючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі дослідили обставини, які мають значення для справи, не дали їм юридичної оцінки, а також не провели належного аналізу всім позовним вимогам, а тому ухвалені судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.11.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області про стягнення одноразової грошової допомоги при виході на пенсію, направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.