Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С. В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 19 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,

У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 19 листопада 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік та стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2455 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої і апеляційної інстанцій, а у справі ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 120 грн відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 (836-96-п) «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (562-2005-п) .

Згідно з положеннями статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 2 групи - п'яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення виступає мінімальна заробітна плата.

Законами України про Державний бюджет на певний рік встановлювався розмір мінімальної заробітної плати.

Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.

Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Разом з цим, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік.

Відповідно до розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) та статтю 48 викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), зокрема, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) , якими було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік в сумі 120 грн виплачена позивачу в лютому 2008 року, тобто під час дії пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) .

Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб'єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов'язань по перерахунку грошової допомоги на оздоровлення.

Таким чином, виплативши позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 120 грн, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради задовольнити.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 19 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.