Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Шахтарської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку,

У січні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Шахтарської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку з 09.09.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 1475,85 грн. Крім цього, просила суд зобов'язати відповідача проводити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку в розмірі встановленому законом не менш прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно законодавства до дня закінчення відпустки.

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції й ухвалити нове, яким задовольнити позов

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину першу статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" було викладено в наступній редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) викладено в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2008 року надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) не визнавались.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки виплачуючи позивачу у спірний період грошову допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку у розмірі 130 грн щомісячно, відповідач діяв правомірно, відповідно діючої на час спірних правовідносин статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

До того ж, правильними є висновки судів про безпідставність позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку в майбутньому, оскільки відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Шахтарської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.