Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі -Конотопська МДПІ)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010

у справі № 2а-6532/09/1870

за позовом державного підприємства «Конотопське лісове господарство»(далі -Підприємство)

до Конотопської МДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 06.05.2009 № 0000372311/0, № 0000362311/0, № 0000382311/0, від 15.07.2009 № 0000372311/1, № 0000362311/1, № 0000382311/1 та від 23.09.2009 № 0000372311/2, № 0000362311/2, № 0000382311/2 з мотивів правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками придбання нафтопродуктів у приватного підприємства «Торговий дім «Нафта» з огляду на реальність цих операцій.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Конотопська МДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження якості придбаної продукції, а також товарно-транспортних накладних, складених з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту та Держкомстату України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122 (z0685-99) (далі -Інструкція). Наведені обставини, а також факт реєстрації постачальника позивача на підставну особу, на думку Конотопської ОДПІ, є свідченням фіктивності спірних операцій, а відтак і доказом безпідставного врахування позивачем їх результатів під час визначення об'єкта оподаткування ПДВ та об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Конотопської Конотопської МДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Конотопською МДПІ було проведено планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2008, оформлену актом від 22.04.2009 № 130/23-3/00992935. За наслідками цієї перевірки позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 106 483,50 грн. (у тому числі 70989 грн. за основним платежем та 35494,50 грн. за штрафними санкціями), податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85461 грн. (у тому числі 56794 грн. за основним платежем та 28487 грн. за штрафними санкціями) та податкове зобов'язання за платежем «частина прибутку державних підприємств»у сумі 63080,50 грн. (у тому числі 46009 грн. за основним платежем та 17071,50 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями. В основу прийняття названих актів індивідуальної дії податковим органом було покладено висновок про незаконне відображення позивачем у податковому обліку результатів операцій з придбання нафтопродуктів у приватного підприємства «Торговий дім «Нафта», позаяк ці операції не були опосередковані дійсним рухом товару. Цей висновок Конотопської МДПІ ґрунтується на: відсутності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування спірної продукції; фіктивності реєстрації названого постачальника та підписання від його імені первинних документів невідомою особою; відсутності факту відображення кореспондуючої суми податкових зобов'язань у податковому обліку приватного підприємства «Торговий дім «Нафта»та несплата цим підприємством відповідних сум податків до бюджету. Крім того, податковим органом було донараховано позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 182,88 грн. на підставі пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок передачі Підприємством товару (спецодягу) для невиробничого використання (гасіння пожежі).

Судами також було з'ясовано, що факт одержання позивачем спірних нафтопродуктів підтверджується договором поставки, накладними, податковими накладними, актами прийому паливно-мастильних матеріалів, паспортами на бензин, свідоцтвами про повірку вимірювальної техніки та автоцистерн тощо.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами формування валових витрат, наведеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зі змісту наведених законодавчих положень випливає, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податкову вигоду (податковий кредит та валові витрати), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). Тобто у разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів (зокрема, їх підписання від імені постачальника невстановленою особою) є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та на зменшення оподаткованого прибутку на суму понесених витрат.

З тих самих підстав не можна визнати обґрунтованим і посилання податкового органу на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних постачальником, який за умовами поставки зобов'язався доставити товар на склад Підприємства, адже порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної є порушенням, допущеним контрагентом позивача під час заповнення цього документа, а не порушенням платника (позивача у справі) податкової дисципліни; відповідальність за недостовірність та неповноту заповнення вказаного документа покладається на особу, яка його заповнювала.

Наявність державної та податкової реєстрації приватного підприємства «Торговий дім «Нафта»на момент здійснення спірних операцій свідчить про правоздатність цього постачальника як учасника господарського обороту, тоді як перевірка правильності такої реєстрації перебувала поза межами контролю позивача. Порушення ж цим контрагентом правил оподаткування за умови відсутності доказів причетності позивача до таких порушень виключає причинно-наслідковий зв'язок між недобросовісністю постачальника та діями платника (покупця) як підставу для відповідальності останнього.

Правильним є і висновок судів про безпідставне визначення Підприємству податкового зобов'язання з ПДВ на підставі пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Адже використання спецодягу для гасіння пожежі не є невиробничим використанням.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про незаконність донарахування позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань, та правомірно задовольнили позовні вимоги.

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області відхилити.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 у справі № 2а-6532/09/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.