Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. -головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі -Джанкойська ОДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010

у справі № 2а-10028/09/1/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс»(далі -Товариство)

до Джанкойської ОДПІ

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Джанкойської ОДПІ від 11.08.2009 № 000811/23-1/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з тих мотивів, що моментом поставки імпортованого товару є його фактичне переміщення через митний кордон України згідно з відміткою пункту пропуску регіональної митниці про взяття товару під митний контроль України, а не дата оформлення вантажної митної декларації, як помилково вважає податковий орган, що свідчить про дотримання позивачем строку, установленого частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі -Закон), під час ввезення товару за спірним зовнішньоекономічним контрактом.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Джанкойська ОДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що закінченням зовнішньоекономічної операцій з поставки товару є оформлення вантажної митної декларації (зокрема, типу ІМ-40 «Імпорт»), у зв'язку з чим застосування до Товариства пені за недотримання строку поставки товару є правомірним.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Джанкойської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачеві 146 683,22 грн. пені згідно з оспорюваним рішенням, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 06.08.2009 № 1205/23-1/19446678, про порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон) внаслідок недотримання 180-денного терміну надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом від 14.07.2008 № 1. Так, на виконання умов цього контракту 24.07.2008 Товариство перерахувало постачальнику-нерезиденту Sokolovski Import-Export (Німеччина) 37600 Євро та 38512 грн., у зв'язку з чим граничний термін поставки імпортованого товару припадав на 20.01.2009.

За результатами дослідження наявних у справі доказів судами також було з'ясовано, що імпортований позивачем товар (культиватор причіпний та вилковий автонавантажувач самохідний марки Bobcat моделі Т3071) перетнув митний кордон України 02.09.2008 згідно зі штампом Ялтинської митниці «під митним контролем»; 04.09.2008 вказана продукція була доставлена на Кримську митницю, однак оформлення вантажних митних декларацій типу ІМ-40 на цей товар з його випуском у вільний обіг відбулося лише 16.07.2009.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

За змістом частини третьої статті 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Разом з тим, відповідно до статті 92 названого Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 (574-97-п) , ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

А відтак суди з урахуванням установлених ними обставин справи (а саме -факту перетину імпортованого Товариством товару до закінчення 180-денного терміну з моменту його оплати позивачем) правомірно скасували оспорюване рішення податкового органу, в зв'язку з цим процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 у справі № 2а-10028/09/1/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.