Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009

та постанову Господарського суду Запорізької області від 28.01.2008

по справі № 5/383/07-АП

за позовом Концерну «Міські теплові мережі»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення

Концерн «Міські теплові мережі»звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000460805/0 від 31.10.2007 в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4 072,59 грн., в т.ч.: 1 357,53 грн. основного платежу та 2 715,06 штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.01.2008, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4 072,59 грн., в т.ч.: 1 357,53 грн. основного платежу та 2 715,06 штрафних (фінансових) санкцій.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2007, складено акт № 235/08-05/32121458 від 19.10.2007, в якому зафіксовані порушення: п. 3.4 ст. 3, п. 4.2.9 «е»п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 (з урахуванням вимог п. 22.3 ст. 22), п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: суми додаткового блага, надані працівникам керівного складу у вигляді страхування від нещасних випадків на транспорті, не оподатковано за місяці, в яких надано такі доходи, внаслідок чого підприємством не утримано і не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 357,53 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 31.10.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000460805/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 4 076,79 грн., в т.ч.: 1 358,93 грн. основного платежу та 2 717,86 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач оскаржує в суді визначене податкове зобов'язання згідно вказаного податкового повідомлення-рішення на суму 4 072,59 грн., з яких: 1 357,53 грн. основного платежу та 2 715,06 штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи вказане податкове зобов'язання, податковий орган виходив з того, що вартість послуг сплачена позивачем за страхування керівного складу від нещасних випадків на транспорті, які не є особами, безпосередньо зайнятими на автоперевезеннях, слід вважати сумами додаткового блага, наданого працедавцем платникам податку, які оподатковуються у складі загального місячного оподатковуваного доходу окремої фізичної особи.

Також судами встановлено, що 02.03.2006 між Концерном «Міські теплові мережі» та Закритим акціонерним товариством «СК «Веско» укладено Поліси особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті, до яких включено також і осіб керівного складу Концерну.

Страхові платежі сплачені позивачем платіжними дорученнями, з підтвердженням первинними бухгалтерськими документами.

Згідно Полісів на 2006 рік страховий платіж на кожного застрахованого на рік складав 25,50 грн.; на 2007 рік -25,50 грн., після змін, внесених додатковими угодами, страховий платіж на кожного застрахованого на рік складав 255 грн.

В структурі Концерну «Міські теплові мережі» та на кожному філіалі Концерну існує підрозділ адміністративно-господарської служби, в яких за штатним розписом входять водії легкового та вантажного автотранспорту, за якими закріплено окремий автотранспортний засіб.

На підприємстві були видані накази відповідно до яких за посадовими особами підприємства закріплено службовий автотранспорт з правом його використання.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку; дохід -сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за ї межами.

Згідно із пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно із пп. 19.2 «а»ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 № 959 (959-96-п) , визначено порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті: працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів).

Оскільки, в судовому порядку встановлено, що за посадовими особами Концерну «Міські теплові мережі» закріплено автотранспорт підприємства та дозволено самостійно керувати автомобілями, тому судами вірно зазначено, що такі працівники підлягають обов'язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті.

Проаналізувавши наведені законодавчі приписи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність в податкового органу правових підстав для нарахування позивачу суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4 072,59 грн.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009 та постанову Господарського суду Запорізької області від 28.01.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .