Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Логвиненка А.О.,

Конюшка К.В.,

при секретарі: Сухині А.М.

за участю представника позивача: Лукашевич Д.Г.

представника відповідача: Балася О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Головного контрольно-ревізійного управління України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року у справі за позовом державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів "Укрметртестстандарт" до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання протиправною вимоги,

Державне підприємство "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів "Укрметртестстандарт" (далі за текстом -державне підприємство "Укрметртестстандарт") звернулось до суду з позовом до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання протиправною вимоги щодо перерахування до державного бюджету коштів у сумі 250 690,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним контрольно-ревізійним управлінням України протиправно, на підставі хибного висновку акту ревізії від 08.10.2009 №08-22/42 щодо порушення позивачем вимог статті 121 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", статті 128 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", винесено вимогу щодо перерахування до державного бюджету коштів в сумі 250 690,00 грн., отриманих як дохід підприємства від продажу земельної ділянки, на якій розташовано незавершений об'єкт будівництва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного контрольно-ревізійного управління України щодо перерахування до Державного бюджету кошів у сумі 250 690,00 грн., отриманих як дохід від продажу земельної ділянки, на якій розташовано незавершений об'єкт будівництва.

У поданій касаційній скарзі Головне контрольно-ревізійне управління України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.08.2005 державним підприємством "Укрметртестстандарт" з дозволу Держспоживстандарту України за рахунок коштів від госпрозрахункової діяльності на підставі договору купівлі-продажу у фізичної особи придбано земельну ділянку площею 0,1880 га. У встановленому законодавством порядку державним підприємством "Укрметртестстандарт" отримано державний акт на право власності на земельну ділянку; земельну ділянку поставлено на баланс підприємства (оприбутковано на рахунку 10 «Земельні ділянки») та віднесено до основних фондів.

У 2006 році на земельній ділянці розпочато будівництво житлового будинку з метою організації в ньому оздоровчого комплексу для співробітників підприємства. У другій половині 2006 року державним підприємством "Укрметртестстандарт" прийнято рішення продати недобудований житловий будинок разом із земельною ділянкою, на якій його розміщено. Після одержання дозволу Держспоживстандарту України проведено незалежну оцінку земельної ділянки та недобудованого житлового будинку та виставлено зазначені об'єкти на продаж на біржі.

03 вересня 2007 року за результатами аукціону з продажу недобудованого житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розміщений, вказані об'єкти придбано приватною особою; з переможцем укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки та недобудованого житлового будинку; кошти від продажу зазначених об'єктів в повному обсязі надійшли на рахунок державного підприємства "Укрметртестстандарт" та, як зазначає позивач, витрачені на будівництво інженерно-лабораторного корпусу.

Головним контрольно-ревізійним управлінням України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Укрметртестстандарт" за 2007-2008 роки та звітний період 2009 року, за результатами якої складено акт ревізії від 08.10.2009 №08-22/42.

На підставі акту ревізії від 08.10.2009 №08-22/42 Головним контрольно-ревізійним управлінням України на адресу державного підприємства "Укрметртестстандарт" направлено вимогу від 02.11.2009 №08-14/1847 про усунення виявлених порушень та недоліків, зокрема, щодо перерахування до державного бюджету коштів в сумі 250 690,00 грн., які отримано як дохід підприємства від продажу земельної ділянки, на якій розміщено незавершений об'єкт будівництва.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги державного підприємства "Укрметртестстандарт", виходили з помилковості висновку Головного контрольно-ревізійного управління України щодо порушення позивачем під час продажу об'єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій він розміщений, та зарахування отриманих від продажу коштів в дохід підприємства положень статті 121 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", статті 128 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".

Вказана позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на висновку про відсутність правовідносин, пов'язаних із приватизацією державного майна, що, у свою чергу, виключає можливість застосування до них норм Законів України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) .

З урахуванням викладеного судами попередніх інстанцій вказано на протиправність вимоги щодо перерахування до Державного бюджету кошів у сумі 250 690,00 грн., отриманих як дохід від продажу земельної ділянки, на якій розташовано незавершений об'єкт будівництва та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 121 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що у 2007 році продаж об'єктів незавершеного будівництва здійснюється разом із земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва, визначених Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) . Кошти від продажу цих об'єктів спрямовуються до Державного бюджету України в повному обсязі.

Відповідно до пункту 11 статті 128 Земельного кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, кошти, отримані від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, зараховуються державними органами приватизації до державного та місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 2 статті 146 Господарського кодексу України приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва приймаються Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями, органами приватизації в Автономній Республіці Крим на підставі переліку об'єктів, то підлягають приватизації.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Фонд державного майна України здійснює оприлюднення інформації щодо об'єктів незавершеного будівництва, які підлягають приватизації, шляхом створення електронного реєстру цих об'єктів.

Судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріалами справи не підтверджено факт віднесення відчужуваних об'єктів до переліку об'єктів, які підлягали приватизації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо непоширення на правовідносини, пов'язані із відчуженням позивачем спірних об'єктів, положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та норм Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) , та, відповідно, протиправності вимоги Головного контрольно-ревізійного управління щодо перерахування до державного бюджету коштів в сумі 250 690,00 грн., отриманих як дохід підприємства від продажу таких об'єктів.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено, у зв'язку з чим колегія суддів вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.